Safe Upon the Shore - Great Big Sea

A girl upon the shore did ask a favour of the sea;

«Return my blue eyed sailor boy safely back to me

Forgive me if I ask too much, I will not ask for more

But I shall weep until he sleeps safe upon the shore.»

As though the sea did hear her plea, a vision did appear

The drifting tip of some wrecked ship came floating ever near

A figure there did cling to it, approaching more and more

As if to ride on some strange tide, safe upon the shore

So give a sailor not your heart

Lest sorrow you do seek;

Let true love not be torn apart

By favours from the sea

My love, she cried as she espied the figure on the spar

His clean white shirt was drenched and torn, he must have floated far

She thought with bliss how she would kiss the lips she did adore

And oh, how sweet to see his feet safe upon the shore

So give a sailor not your heart

Lest sorrow you do seek;

Let true love not be torn apart

By favours from the sea

As she drew near, she felt the fear that something was astray

His mouth was slack and his blue eyes stared blindly at the day

And in a daze, she turned her gaze from the corpse the driftwood bore

And the cold cold sea pushed ruthlessly, safe upon the shore

So give a sailor not your heart

Lest sorrow you do seek;

Let true love not be torn apart

By favours from the sea

Now fishermen, they cast their nets like miners pan for gold

And sailors push off from the docks and pray the gales will hold

The sea just sits silently, but sometimes, she does more

And someone weeps as her love sleeps safe upon the shore

Дівчина на березі просила про ласку у моря;

«Поверніть мого блакитноокого моряка безпечно назад до мене

Вибачте мене, якщо я забагато прошу, я не прошу більше

Але я буду плакати, поки він не засне на березі».

Хоча море почуло її благання, бачення з’явилося

Дрейфуюча вершина якогось розбитого корабля наблизилася

Якась фігура чіплялася за неї, наближаючись все більше й більше

Ніби їхати на якомусь дивному припливі, безпечно на березі

Тому віддавайте моряку не своє серце

Щоб смутку ви не шукали;

Нехай справжнє кохання не розривається

За допомогою морських послуг

Моя люба, вона плакала, побачивши фігуру на лонжероні

Його чиста біла сорочка була промокла й порвана, він, певно, далеко плив

Вона з блаженством подумала, як би цілувати губи, які обожнювала

І о, як приємно бачити його ноги в безпеці на березі

Тому віддавайте моряку не своє серце

Щоб смутку ви не шукали;

Нехай справжнє кохання не розривається

За допомогою морських послуг

Коли вона наблизилася, то відчула страх, що щось не так

Його рот був мляв, а блакитні очі сліпо дивилися на день

І в заціпенінні вона перевела свій погляд із трупа, що розточив корч

І холодне холодне море безжально, безпечно штовхалося до берега

Тому віддавайте моряку не своє серце

Щоб смутку ви не шукали;

Нехай справжнє кохання не розривається

За допомогою морських послуг

Тепер рибалки закидають сіті, як копальники за золотом

А матроси відштовхуються від доків і моляться, щоб буревій врятувався

Море просто сидить мовчки, але іноді вона робить більше

А хтось плаче, коли її кохання спить безпечно на березі