Flashlight Seasons - Gravenhurst

Tunnels my memories keep me feverish and sane that night alive with stars and

signs i can’t explain i recall an autumn fire, a burnt out car the shutdown

cinema do you?

it’s never the same this way the world versus itself it’s them

and us, there’s no-one else shoot a glance across the room lightning strikes,

no-one moves tunnels we dig into our tired souls rip up the foundations expose

all the holes tearing away at the tense and frayed supports i understand anger,

i know what it’s for

Fog round the figurehead one more ride before they take it down and drive to a

neighbouring town sixteen miles away they’ll turn off the lights on all the

rides sell off the parts to some nameless guy six years from today and you’ll

find yourself painting your windows so you don’t have to look at what’s

hammering outside your door and the heart recalls everything in the first

language all of the skin peeled back but there’s nothing to see emotions you

could never name are piling into your thoughts again but you’re used to it this

way it’s got too late to change

I turn my face to the forest floor it’s the kind of thing that once drove men

into the desert night i see no deserts here and the east end rogue you so

admire is a murdering f*ckhead the influence is clear you’re only a stone’s

throw from all the violence you buried years ago

Bluebeard you stood for all that’s true and honest it makes you feel hollow you

can’t decide which path to follow you dig your own hole are you coming out

tonight?

we’re going for a drive the answer’s in your eyes the voice inside

your head says stay at home and stare at the demons that thrive inside a tale

left half told wouldn’t you love to know how the person inside survives is it

any wonder you get sucked under and you can’t rely on those you turn to they

turn against you you don’t know why you whored those values which burn your

soul blue

The diver i’m getting deeper and i’m still swimming it hits me again it’s

getting darker and i’m still swimming it hits me again and i am never

frightened no i am never afraid and you will never understand the depths i sink

to light your way see, left behind on my own i have the ghosts of autumn

murders walk me home see the girl on the shore my ideal, nothing more it’s

getting darker and i’m still swimming it hits me again the sun is sinking

palebluesaltwaterbreathing it hits me again and i am never frightened no i am

never ashamed and you will never understand the lengths i go to light your way

Damage and now you ve got your face on the scene page seventeen wltm someone

like me our back door is open to people on their knees emily don t go to the

house tonight stay on your own count your blessings hold onto them tight just

one more week and the paper comes through just one more week and you re mine

people will say how they never saw the signs ugly boy in fourth form suffered a

head blow puts up the buildings in the west country carefully maps out the

garden hides the letters from your sister they re not here to understand

Damage ii emily said the things in my head are keeping me from sleeping if i

don’t go to them they’ll come for me instead and the company i’m keeping and

this is how the damage is done climbing the stairs in the dark i won’t reach

out for anyone

The ice tree at six in the morning the ice in the tree thaws into the millpond

returns to the deep i caress where my lover once lay by my side before i turned

inwards and forced her to fly we try to connect with the people outside they

pass through our slumber like trains in the night i caress where my lover once

lay by my side before i turned inwards and forced her to fly after the cold

night the raindrops that froze melt into the thin air like the footsteps of

ghosts i caress where my lover once lay by my side before i turned inwards and

forced her to fly for she could not know me for i know not myself and without

understanding love isn t enough

Hopechapel hill shapes born of darkness the landscapes within a cry of

indifference my future moves in the man on the tv has a sermon for me a fear of

the future ashamed of the things that i’ve seen it is nothing at all i say as i

fall to the floor still i’d like to know all the things that make my freedom

flow you’ll never control all the things that this world puts you through have

as much of a grip on it as it has on you the next thing i’m crying can’t

remember my name the faces the voices calm words of support all amount to the

same to see beyond this day look deep in their eyes to a place you avoid see

yourself staring back in disguise it is nothing at all i say as i fall to the

floor still i’d like to know all the things that make my freedom flow you’ll

never control all the things that this world puts you through death just walked

in and i didn’t have time to undo all the things that i wouldn’t have said had

i known it was due and the things you try hard to avoid are sat in the next

room

Тунелі моїх спогадів тримають мене в гарячці й розумі тієї ночі, яка живе з зірками та

ознаки, які не можу пояснити я пригадую осінню пожежу, згоріла машина, зупинка

кіно, а ви?

це ніколи не те саме, що світ проти себе, це вони

і нас, більше ніхто не кине поглядом у кімнату, б’є блискавка,

ніхто не рухає тунелі, ми копаємо в наші втомлені душі, розриваємо фундаменти, викриваємо

усі діри, що розриваються на напружених і потертих опорах, я розумію гнів,

я знаю, для чого це

Туман навколо фігури ще одну поїздку, перш ніж вони знімуть її й поїдуть до a

сусіднє місто за шістнадцять миль, вони вимкнуть світло

атракціони продають запчастини якомусь безіменному хлопцю через шість років від сьогодні, і ви отримаєте

пофарбуйте вікна, щоб вам не довелося дивитися на те, що є

стукає за твоїми дверима, і серце згадує все спочатку

мова вся шкіра обдерта, але немає нічого, щоб помітити емоції

ніколи не можуть назвати знову нагромадити ваші думки, але ви звикли це це

тому, що вже пізно змінюватися

Я повертаю обличчям до лісової підстилки, це те, що колись водило людей

у пустельну ніч, я не бачу пустель тут, а Іст-Енд так здирює вас

захоплюватися — це вбивчий дурень, вплив очевидний

відкиньте від усього насильства, яке ви поховали багато років тому

Синя Борода, ви відстоюєте все, що є правдою та чесністю, це змушує вас відчувати себе пустим

не можете вирішити, яким шляхом слідувати, ви копаєте свою яму

сьогодні ввечері?

ми збираємось відповідь у твоїх очах, голос всередині

ваша голова каже: залишайтеся вдома і дивіться на демонів, які процвітають у казці

ліва половина сказала, чи не хотілося б вам знати, як виживає людина всередині

будь-яке диво, що вас засмоктують і ви не можете покладатися на тих, до кого ви звертаєтеся

обернутися проти вас, ви не знаєте, чому ви розпусніли ці цінності, які спалюють вас

душа блакитна

Водолаз, на якому я заглиблюсь, і я все ще пливу, знову б’є мене

темніє, а я все ще плаваю, це знову вдаряється в мене, і я ніколи

наляканий ні я ніколи не боюся, і ти ніколи не зрозумієш, у які глибини я тону

щоб освітити тобі дорогу, подивись, залишений само собою у мене привиди осені

вбивства ведуть мене додому, бачу дівчину на березі, мій ідеал, більше нічого

темніє, а я все ще пливу, воно знову б’є мене, сонце заходить

блідо-блакитна солона вода, дихаючи, вдаряє мене знову, і я ніколи не боюся, ні я 

ніколи не соромися, і ти ніколи не зрозумієш, на що я ходжу, щоб освітлювати тобі шлях

Пошкодження, і тепер у вас є ваше обличчя на 17-й сторінці сцени з кимось

як і я наші задні двері відчинені для людей на колінах, Емілі, не ходьте до

дім сьогодні ввечері залишайтеся самі розраховуйте, що ваші благословення міцно тримайтеся за них

ще один тиждень, і газета буде випущена ще тиждень, і ви станете моїм

люди скажуть, як вони ніколи не бачили ознак, від яких страждав потворний хлопчик у четвертому класі

Удар головою зводить будівлі на західній країні ретельно розраховується

сад приховує листи від твоєї сестри, яких вони тут не розуміють

Damage ii Емілі сказала, що речі в моїй голові не дають мені спати, якщо я

не йди до них, вони прийдуть за мною, а за компанією, яку я маю, і

це як шкода завдається , піднімаючись по сходах у темні, я не досягну

для будь-кого

Крижане дерево о шостій ранку лід на дереві тане в млин

повертається до глибокої ласки, де колись мій коханий лежав біля мене, перш ніж я повернувся

всередину і змусили її летіти, ми намагаємося зв’язатися з людьми за межами

Проходжу крізь наш сон, як потяги вночі, я лащу колись мій коханий

лежала біля мене, перш ніж я повернувся всередину і змусив її полетіти після холоду

ночі краплі дощу, що замерзли, тануть у повітрі, як сліди

привиди, я ласкаю, де мій коханий колись лежав біля мене, перш ніж я повернувся всередину і

змусив її летіти, бо вона не могла знати мене, бо я не знаю себе і не знаю

розуміння любові недостатньо

Форми пагорбів Hopechapel, народжені темрявою, краєвиди в крику

байдужість, що моє майбутнє рухається у чоловікові на телевізорі, має проповідь для мене страх перед

майбутнє, яке соромиться тего, що я бачив, це нічого я кажу

впасти на підлогу, але я хотів би знати все, що робить мою свободу

потоку, ви ніколи не будете контролювати все, через що вас ставить цей світ

як стільки вчепитися на це  , на тобі, наступне, що я плачу, не можу

пам’ятати моє ім’я обличчя голоси спокійні слова підтримки все дорівнюють

те саме, щоб побачити за цей день, подивіться глибоко в їхні очі на місце, яке ви уникаєте

ви дивитесь назад, замасковано це не нічого я говорю, як впадаю на 

поверх все ж я хотів би знати все, що змушує мою свободу текти

ніколи не контролюйте все, через що цей світ ставить вас через щойно пройдена смерть

у і у мене не було часу відмінити всі речі, які я не сказав би

Я знала, що це настало, і речі, яких ви намагаєтеся уникати, сидять у наступному

кімната