Let It Grow - Grateful Dead

Morning comes, she follows the path to the river shore

Lightly sung, her song is the latch on the morning’s door

See the sun sparkle in the reeds, silver beads, pass into the sea

She comes from a town where they call her the woodcutter’s daughter

She’s brown as the bank where she kneels down to gather her water

And she bears it away with a love that the river has taught her

Let it flow, let it flow, wide and clear

Round and round, the cut of the plow in the furrowed field

Seasons round, the bushels of corn and the barley meal

Broken ground, open and beckoning to the spring

Black dirt live again

The plowman is broad as the back of the land he’s sowing

As he dances the circular track of the plow ever knowing

That the work of his days measures more than the planting and growing

Let it grow, let it grow, greatly yield

What shall we say, shall we call it by a name?

As well to count the angels dancing on a pin

Water bright as the sky from which it came

And the name is on the earth that takes it in

We will not speak but stand inside the rain

And listen to the thunder shout, «I am!

I am!

I am!

I am!»

So it goes, we make what we make since the world began

Nothing more, the love of the women, the work of man

Seasons round, creatures great and small

Up and down as we rise and fall

What shall we say, shall we call it by a name?

As well to count the angels dancing on a pin

Water bright as the sky from which it came

And the name is on the earth that takes it in

We will not speak but stand inside the rain

And listen to the thunder shout, «I am!

I am!

I am!

I am!»

Настає ранок, вона йде стежкою до берега річки

Легко проспівана, її пісня — клямка на ранкових дверях

Подивіться, як сонце іскриться в очереті, срібні намистини, перейдіть у море

Вона родом із міста, де її називають дочкою дроворуба

Вона коричнева, як берег, де вона стає на коліна, щоб набрати води

І вона переносить це з любов’ю, якої навчила її річка

Нехай тече, нехай тече, широко й ясно

Кругом, зріз плуга на борознистому полі

Пори року, бушелі кукурудзи й ячмінного борошна

Розбита земля, відкрита й вабить до джерела

Чорний бруд знову живий

Орач широкий, як задня частина землі, яку сіє

Коли він танцює кругову доріжку плуга, який завжди знає

Що робота його днів має більше значення, ніж посадка й вирощування

Нехай росте, нехай росте, дуже врожай

Що ми скажемо, чи назвемо це на ім’я?

А також порахувати ангелів, які танцюють на шпильці

Вода яскрава, як небо, з якого вона прийшла

І ім’я на землі, яка його вбирає

Ми не будемо говорити, а стоїмо під дощем

І послухайте, як грім кричить: «Я!

Я!

Я!

Я!"

Отже, ми робимо те, що робимо з самого початку світу

Нічого більше, любов жінки, робота чоловіка

Пори року круглі, істоти великі й малі

Вгору і вниз, як підіймаємося й опускаємося

Що ми скажемо, чи назвемо це на ім’я?

А також порахувати ангелів, які танцюють на шпильці

Вода яскрава, як небо, з якого вона прийшла

І ім’я на землі, яка його вбирає

Ми не будемо говорити, а стоїмо під дощем

І послухайте, як грім кричить: «Я!

Я!

Я!

Я!"