Proserpina - Gothica

Lungi è la luce che in sù questo muro

Rifrange appena, un breve istante scorta

Del rio palazzo alla soprana porta

Lungi quei fiori d’Enna, O lido oscuro

Dal frutto tuo fatal che ormai m'è duro

Lungi quel ciel dal tartareo manto

Che quì mi cuopre: e lungi ahi lungi ahi quanto

Le notti che saràn dai dì che furo

Lungi da me mi sento;

e ognor sognando

Cerco e ricerco, e resto ascoltatrice;

E qualche cuore a qualche anima dice

(Di cui mi giunge il suono da quando in quando

Continuamente insieme sospirando,) —

«Oimè per te, Proserpina infelice!»

«Afar away the light that brings cold cheer

Unto this wall, one instant and no more

Admitted at my distant palace-door

Afar the flowers of Enna from this drear

Dire fruit, which, tasted once, must thrall me here

Afar those skies from this Tartarean grey

That chills me: and afar, how far away

The nights that shall be from the days that were

Afar from mine own self I seem, and wing

Strange ways in thought, and listen for a sign;

And still some heart unto some soul doth pine

(Whose sounds mine inner sense is faith to bring

Continually together murmuring,) —

«Woe's me for thee, unhappy Proserpine!»

Lungi è la luce che in sù questo muro

Rifrange appena, un breve istante scorta

Дель Ріо Палаццо Алла Сопрана Порта

Lungi quei fiori d’Enna, O lido oscuro

Dal frutto tuo fatal che ormai m'è duro

Lungi quel ciel dal tartareo manto

Che quì mi cuopre: e lungi ahi lungi ahi quanto

Le notti che saràn dai dì che furo

Lungi da me mi sento;

e ognor sognando

Cerco e ricerco, e resto ascoltatrice;

E qualche cuore a qualche anima dice

(Di cui mi giunge il suono da quando in quando

Continuamente insieme sospirando,) —

«Oimè per te, Proserpina infelice!»

«Далеко світло, що приносить холодний настрій

До цієї стіни, одну мить і не більше

Прийняли в мої далекі двері палацу

Далеко квіти Енни від цього мороку

Страшний плід, який, скуштований одного разу, напевно зачарує мене тут

Далеко ці небо від цього татарського сірого

Це мене холодить: а далеко, як далеко

Ночі, які будуть з тих днів, які були

Далеко від себе я здається, і крила

Дивні способи думати й слухати знак;

І все-таки якесь серце до якоїсь душі сумує

(Чиї звуки моє внутрішнє почуття — це віра

Постійно разом мурмочуть,) —

«Горе мені з тобою, нещасна Прозерпіно!»