ПУСТОТА - GONE.Fludd

Я не чувствую себя никем,

Каждый встречный будто манекен.

И я слышу от них только лесть.

Я навечно потерялся здесь.

Они просят со мной сделать фото;

Мне не сложно, это клево, но

Мне кажется, внутри меня что-то сгорело.

Всё так нелепо - оболочка человека.

Оболочка человека.

Я исчезну незаметно.

Вчера был, сегодня нет - растаяв с дымом сигареты.

Привет, новый мир!

Тут не лучше, увы.

Каждый взгляд стал иным.

Кто же я, кто же ты?

Я просто хочу быть свободным.

Рассечь небосвод.

Вон из тесной коробки.

Разжечь в сердце Солнце - пусть мир улыбнётся

С надеждою кроткой, задрав подбородки.

Птицей стать;

птицей стать;

птицей стать;

Я хотел, как и ты понять мир, но увы...

Птицей стать;

птицей стать;

птицей стать;

Скрыться прочь от их глаз, долетев до Луны.

Долетев до Луны, понять мир, но увы;

Кто же я, кто же ты?

В их улыбках клыки.

Долетев до Луны, понять мир, но увы;

Кто же я, кто же ты?

Кто же я, кто же ты?

Жизнь птицы короткая;

Длится недолго, но так естественно вольная.

Здесь так красиво и только, док

Погаси мою боль - нужна сига и пойло

Напой мне (ту самую)

Грустную песню про бездну и дым.

Пятый мохито, пожёванный фильтр -

Я хочу быть живым!

Я не чувствую себя никем,

Каждый встречный будто манекен;

Глаза лукавят и фальшив их смех.

Сжимаю капли дождя в кулаке.

Я не чувствую себя никем.

Я просто парень, что сумел, окей.

В моей траве стало всё больше змей.

Мир стал улыбчивей, но точно злей.

Я не чувствую себя никем

(Я не чувствую себя никем)

Каждый встречный будто манекен

(Каждый встречный будто манекен)

Я просто хочу быть свободным.

Рассечь небосвод.

Вон из тесной коробки.

Разжечь в сердце Солнце - пусть мир улыбнётся

С надеждою кроткой, задрав подбородки.

Птицей стать;

птицей стать;

птицей стать;

Я хотел, как и ты понять мир, но увы...

Птицей стать;

птицей стать;

птицей стать;

Скрыться прочь от их глаз, долетев до Луны.

Долетев до Луны, понять мир, но увы;

Кто же я, кто же ты?

В их улыбках клыки.

Долетев до Луны, понять мир, но увы;

Кто же я, кто же ты?

Кто же я, кто же ты?

Я не почуваюся ніким,

Кожен зустрічний як манекен.

І я чую від них тільки лестощі.

Я назавжди загубився тут.

Вони просять зі мною зробити фото;

Мені не складно, це кльово, але

Мені здається, всередині щось згоріло.

Все так безглуздо – оболонка людини.

Оболонка людини.

Я зникну непомітно.

Вчора був, сьогодні ні – розтанув із димом цигарки.

Привіт новий світ!

Тут не краще, на жаль.

Кожен погляд став іншим.

Хто ж я, хто ти?

Я просто хочу бути вільним.

Розсікти небосхил.

Он із тісної коробки.

Розпалити у серці Сонце - нехай світ усміхнеться

З надією лагідною, задерши підборіддя.

Птахом стати;

птахом стати;

птахом стати;

Я хотів, як і ти зрозуміти світ, але на жаль...

Птахом стати;

птахом стати;

птахом стати;

Втекти геть від їхніх очей, долетівши до Місяця.

Долетівши до Місяця, зрозуміти світ, але на жаль;

Хто ж я, хто ти?

У їхніх посмішках ікла.

Долетівши до Місяця, зрозуміти світ, але на жаль;

Хто ж я, хто ти?

Хто ж я, хто ти?

Життя птаха коротке;

Триває недовго, але так природно вільна.

Тут так красиво і тільки док

Погаси мій біль - потрібна сига та пійло

Напій мені (ту саму)

Сумну пісню про безодню та дим.

П'ятий мохіто, пожований фільтр -

Я хочу бути живим!

Я не почуваюся ніким,

Кожен зустрічний як манекен;

Очі лукавлять і фальшивий їхній сміх.

Стисну краплі дощу в кулаку.

Я не почуваюся ніким.

Я просто хлопець, що зумів, окей.

У моїй траві все більше змій.

Світ став усміхненішим, але точно злий.

Я не почуваю себе ніким

(Я не почуваюся ніким)

Кожен зустрічний ніби манекен

(Кожен зустрічний як манекен)

Я просто хочу бути вільним.

Розсікти небосхил.

Он із тісної коробки.

Розпалити у серці Сонце - нехай світ усміхнеться

З надією лагідною, задерши підборіддя.

Птахом стати;

птахом стати;

птахом стати;

Я хотів, як і ти зрозуміти світ, але на жаль...

Птахом стати;

птахом стати;

птахом стати;

Втекти геть від їхніх очей, долетівши до Місяця.

Долетівши до Місяця, зрозуміти світ, але на жаль;

Хто ж я, хто ти?

У їхніх посмішках ікла.

Долетівши до Місяця, зрозуміти світ, але на жаль;

Хто ж я, хто ти?

Хто ж я, хто ти?