Perfection Dies - Gomorrah

Even beauty must die:

That which subdues both gods and mortals

Leaves the steely breast of the stygian Zeus untouched

As I wake I hear these words in my mind

Their meaning is one that I cannot find

My head it pounds with a tempered thought

Did my eyes betray that which I sought?

What was his gift for I can’t ignore

The question posed now as before

Once and once only did love soften the lords of the shadow

Then, on the very threshold, he sternly revoked his gift

What was his gift for I can’t ignore

The question posed now as before

I can’t begin to realise

That I’m the one to which they empathise

Aphrodite herself has no power

To assuage the hurt of her lover

His tender flesh ripped by the cruel boar

Nor can the godlike hero be saved, deathless mother

At the Scaean gate when, falling, he achieves his date

She rises out of the sea

With all the daughters of Nereus

And the mourning begins for her glorious son

All good things must come to pas, too soon

Perfection dies

Trusting vanity, fading

Perfection dies

Look back, the mirror shows, Narsus

Perfection dies

Grieving for what I lost, slowly

Perfection dies

See!

Where the gods are weeping

And the goddesses, all of them

Weeping that beauty passes

Perfection will always die

Good, a lament in the mouths of loved ones

What is common goes to Orcus unsung

And the mourning begins for her glorious son…

All good things must come to pas, too soon

Perfection dies

Trusting vanity, fading

Perfection dies

Look back, the mirror shows, Narsus

Perfection dies

Grieving for what I lost, slowly

Perfection dies

Навіть краса повинна померти:

Те, що підкорює і богів, і смертних

Залишає недоторканою сталеві груди стигійського Зевса

Прокидаючись, я чую ці слова в голові

Їх значення таке, яке я не можу знайти

У мене в голові б’ється заміркована думка

Чи мої очі видали те, чого я шукав?

Я не можу ігнорувати те, для чого був його дар

Питання поставлене зараз, як і раніше

Одного разу любов пом’якшила володарів тіні

Потім, на самому порозі, він суворо відкликав свій подарунок

Я не можу ігнорувати те, для чого був його дар

Питання поставлене зараз, як і раніше

Я не можу почати усвідомлювати

Що я той, кому вони співчувають

Сама Афродіта не має влади

Щоб заспокоїти образ свого коханця

Його ніжне м’ясо розірвало жорстокий кабан

Також не можна врятувати божественного героя, безсмертна мати

Біля воріт Скеана, коли він, падаючи, досягає свого побачення

Вона виходить із моря

З усіма дочками Нерея

І починається жалоба за її славним сином

Усе хороше має прийти занадто рано

Досконалість вмирає

Довірливе марнославство, згасання

Досконалість вмирає

Озирнись назад, дзеркало показує, Нарсус

Досконалість вмирає

Сумую про те, що втратив, поволі

Досконалість вмирає

Побачити!

Де плачуть боги

І богині, усі

Плач, що краса минає

Досконалість завжди помре

Добре, плач в устах любих

Те, що є загальним, стосується Orcus unson

І починається жалоба за її славним сином…

Усе хороше має прийти занадто рано

Досконалість вмирає

Довірливе марнославство, згасання

Досконалість вмирає

Озирнись назад, дзеркало показує, Нарсус

Досконалість вмирає

Сумую про те, що втратив, поволі

Досконалість вмирає