É Demais! - Gog, Paula Lima

E de repente o mundo cai sobre minha cabeça

Arremessando bem longe várias teorias

A tristeza toma conta do espaço, da alegria

É, como dói querer ser sempre coerente

E se sentir completamente incompetente

Querer sair voado, aposentar o microfone

Arregaçar as mangas, agir, passar a ser de fato um homem

22/08/95 nasce um novo GOG

Enquanto entre um gole e outro muitos vão se escondendo

Tô aprendendo, começo a me descobrir

Não meu mundo não é esse aqui

O meu é um sonho ainda a construir

Preciso trabalhar, vem cá vamos conversar

Tô de peito aberto sem ferro ferido

Se querer o seu bem é a senha, pode crê tai sou seu amigo

Não para te falar de risos

O nosso dia a dia nos reserva muito pouco disso

Alguns avisos sobra miséria, situação tá séria

Canto pro meu povo e não pra platéia

Overdose de atitude na classe média

Ou a dose certa para fazê-la enxergar um palmo além da matéria

Competência pra subir, sem pensar só em si

E deixar os outros na merda

É Japão tô puto, meu coração de luto

Não porque alguém morreu

Mas porque alguém nasceu e nunca viveu

Um ser humano como você e eu

Desprezado, desacreditado em tudo aquilo que pensa e faz

Condenado pelos ratos que rondam a não ter uma só noite de sono em paz

É demais… É demais…

Sem orgulho, sem respeito, sem saúde, sem paz (é demais!)

Ainda tô estranho, a cena foi um baque e tanto

Golpe duro aplicado, o pai desempregado

A mãe aos 33 derrame cerebral um lado paralisado

Meio de locomoção: Um carrinho de mão

Um dos filhos cego, erro médico irreversível

Dá pra imaginar?

Meu Deus!

Tudo junto numa só família

Será que existe situação pior?

Estraçalhados pela vida sem dó

Lá vão eles, não sei pra onde, não vivem, não moram, se escondem

Eles também são brasileiros, só que renegados por inteiro

Pra benefícios os últimos, pra se dar mal os primeiros

Não falam o português direito

Assinatura?

O polegar sem graça, sem jeito

Caneta pra quê?

Respeito, o quê?

Suas súplicas não surtem efeito, crime sem fiança

Olha a criança, cega sentada no meio fio

Podia ser seu filho!

É quase meio dia e o caneco ainda está vazio

Se você tem uma moeda você dá é claro, cuidado!

A decisão entre a maior ou menor valor não vem ao caso

Mas com certeza o sentimento do seu ato está sendo observado

Casas, casebres, barracos, vários considerados

Transporte precário, a qualquer horário buracos

Remendos no asfalto, becos mal iluminados

Bêbados jogados, convívio com o vício

Sangue frio de cara ou chapado, periferia é assim

Assim é o Riacho, quer mais motivos?

Falta incentivo, esse é o mundo que será herdado pelos nosso filhos

Eu tô legal, eu tô a pampa

Sigo os ensinamentos do seu Genésio e dona Sebastiana

Valeu pai!

Valeu mãe!

O telefone toca toda hora

Piauí, Ceará, Maranhão, brasilzão à fora

Caras que acreditam na proposta

«Dia-a-Dia da Periferia», milhares de cópias

O que os adversários vão dizer agora?

Já sei, dão um 10 porque não conhecem você

Chega de tolices!

O maior dos homens disse, é bom não esquecer:

«Felizes aqueles que não precisam ver para crer»

É Japão tô puto, meu coração de luto

Não porque alguém morreu, mas porque nasceu e nunca viveu

Um ser humano como você e eu

Desprezado, desacreditado em tudo aquilo que pensa e faz

Condenado pelos ratos que rondam a não ter uma só noite de sono em paz

Concordem comigo amigos, é demais!

Até quando.

Até quando.

І раптом світ падає на мою голову

Розкидаючи повсюдно кілька теорій

Смуток займає простір, радість

Так, як боляче хотіти завжди бути послідовним

І почути себе абсолютно некомпетентним

Бажаючи полетіти, відключіть мікрофон

Засукайте рукави, дійте, станьте чоловіком

22.08.95 народжується новий GOG

Поки між одним ковтком і іншим, багато хто ховається

Я вчуся, я починаю відкривати себе

Ні, мій світ не цей

Моя мрія, яку ще треба побудувати

Мені треба працювати, ходімо сюди, поговоримо

У мене відкрита скриня без пораненого заліза

Якщо бажати твого добра —   пароль, повір мені, я твій друг

Щоб не говорити з вами про сміх

Наше повсякденне життя залишає нам дуже мало цього

Деякі попередження про нещастя, ситуація серйозна

Я співаю для свого народу, а не для публіки

Передозування ставлення в середньому класі

Або правильну дозу, щоб змусити її побачити ногу за межами справи

Вміння лазити, не думаючи тільки про себе

І залиште інших на лайно

Це Японія, я злий, моє серце в жалобі

не тому, що хтось помер

Але тому що хтось народився і ніколи не жив

Людина, як ти і я

Зневажений, дискредитований у всьому, що думає і робить

Засуджений щурами, які бродять, щоб не спати жодної ночі спокійно

Це забагато... Забагато...

Ні гордості, ні поваги, ні здоров’я, ні спокою (це забагато!)

Я все ще дивний, сцена була стуком

Сильний удар завдав безробітному батькові

У матері при 33 інсульті один бік паралізований

Засіб пересування: Тачка

Одна з дітей – сліпа, незворотна лікарська помилка

Чи можеш ти уявити?

Боже мій!

Всі разом в одній родині

Чи є ситуація гірша?

Розірваний життям без жалю

Там ходять, не знаю куди, не живуть, не живуть, ховаються

Вони теж бразильці, тільки повністю ренегати

Для останніх переваг, першими, які помиляються

Вони погано розмовляють португальською

Підпис?

Тупий, незграбний великий палець

Ручка для чого?

Респект, що?

Ваші благання не мають ефекту, злочин без застави

Подивіться на дитину, сліпу, що сидить на узбіччі

Це може бути твій син!

Уже майже полудень, а чашка все ще порожня

Якщо у вас є монета, ви даєте її, звичайно, будьте обережні!

Рішення між вищим чи нижчим значенням не відбувається

Але напевно відчуття вашого вчинку спостерігається

Будинки, халупи, халупи, кілька розглянуто

Поганий транспорт, ями в будь-який момент

Лапки на асфальті, слабо освітлені алеї

Грали в п'яних, живуть з залежністю

Холоднокровне обличчя або висока, периферія така

Це Ріачо, ви хочете більше причин?

Немає стимулу, це світ, який успадкують наші діти

Я крутий, я пампа

Я дотримуюся вчень вашого Генезіо та дони Себастьяни

Дякую тату!

Дякую мамо!

Телефон дзвонить весь час

Піауї, Сеара, Мараньян, Бразилія за межами

Хлопці, які вірять у пропозицію

«Щодня на периферії», тисячі примірників

Що тепер скажуть опоненти?

Я вже знаю, вони ставлять 10, тому що вони тебе не знають

Досить дурниць!

Більшість чоловіків кажуть, що добре не забувати:

«Щасливі ті, кому не потрібно бачити, щоб повірити»

Це Японія, я злий, моє серце в жалобі

Не тому, що хтось помер, а тому, що народився і ніколи не жив

Людина, як ти і я

Зневажений, дискредитований у всьому, що думає і робить

Засуджений щурами, які бродять, щоб не спати жодної ночі спокійно

Погодьтеся зі мною друзі, це круто!

Допоки.

Допоки.