Sin Miedo A Nada - Gloria Trevi

Si tu me quieres

ven dimelo al oido, de una vez

que me mata la esperanza, que me dice que me amas,

pero tu no dices nada, ¿por qué?,

hay señales, tus ojos solo brillan sobre mí

el aroma de mi cuerpo se transforma de deseo,

pero me muerto los besos, me devora este silencio,

hace falta solo un roce, una chispa quema el bosque,

un brisa hace tornados, y yo estoy entre tus brazos,

vamos sin miedo a nada,

a ser locos, tal vez tontos,

a creer en nada, empezar y no pensar,

si llegara un final, a ser de esta madrugada nuestra eternidad,

un recuerdo, mal recuerdo,

acompañará, nuestra soledad.

Aun quedan rastros del impacto,

del encuentro entre tu y yo,

despeinada una sonrisa, una lagrima escondida,

y a pasar de envestida, haz de esto en vez de despedida,

hace falta solo un roce, una chispa quema el bosque,

un brisa hace tornados, y otra vez entre tus brazos,

vamos sin miedo a nada,

a ser locos, tal vez tontos,

a creer en nada, empezar y no pensar,

si llegara un final, a ser de esta madrugada nuestra eternidad,

un recuerdo, mal recuerdo,

acompañará, nuestra soledad.

Vamos sin miedo a nada,

a ser locos, tal vez tontos,

a creer en nada, empezar y no pensar,

si llegara un final, a ser de esta madrugada nuestra eternidad,

un recuerdo, mal recuerdo,

acompañará, nuestra soledad.

Якщо ти мене любиш

Скажи мені на вухо раз і назавжди

що вбиває мою надію, що говорить мені, що ти мене любиш,

але ти нічого не кажеш, чому?

є ознаки, твої очі просто сяють на мене

аромат мого тіла перетворюється на бажання,

але я вмираю від поцілунків, ця тиша мене пожирає,

Треба лише дотику, іскра спалює ліс,

вітерець робить торнадо, а я в твоїх обіймах,

ми йдемо, нічого не боячись,

бути божевільним, може бути, дурнем,

ні в що не вірити, починати і не думати,

якби настав кінець, щоб сьогодні вранці була наша вічність,

пам'ять, погана пам'ять,

буде супроводжувати нашу самотність.

Залишаються сліди удару,

про зустріч між тобою і мною,

скуйовджена усмішка, прихована сльоза,

і щоб піти з Енвестиди, зробіть це замість прощання,

Треба лише дотику, іскра спалює ліс,

вітерець робить смерчі, і знову в твоїх руках,

ми йдемо, нічого не боячись,

бути божевільним, може бути, дурнем,

ні в що не вірити, починати і не думати,

якби настав кінець, щоб сьогодні вранці була наша вічність,

пам'ять, погана пам'ять,

буде супроводжувати нашу самотність.

Йдемо, нічого не боячись,

бути божевільним, може бути, дурнем,

ні в що не вірити, починати і не думати,

якби настав кінець, щоб сьогодні вранці була наша вічність,

пам'ять, погана пам'ять,

буде супроводжувати нашу самотність.