Flugangst - Gisbert zu Knyphausen

Ich und die Leidenschaft

Was für eine ungewohnte Kombination

Ich weiß auch nich genau, wie das passieren konnte

Aber hier steht auf einmal ein Sprungbrett

Was für eine merkwürdige Situation

Soll ich jetz springen — oder was?

Und ich stehe auf und renne los

Und stoße blind gegen die immer gleichen Fragen

Die kleinen Teufel meiner Angst sind immer bei mir

Schießen mir Pfeile in den Magen

In meinem Kopf die Melodien aus tausend Jahren

Sie zermürben meine Phantasie

Und da vorne schon das Brett

Und dann der Abgrund

Und ich singe jetzt — oder nie!

Jetzt oder nie, oder nienienienie!

Ich und die Schwerkraft

Was für eine nervenaufreibende Kombination

Ach wenn das «Gradestehen» nich' schon so anstrengend wär

Manchmal weiß ich nichmehr, weiß ich nichmehr

Wo unten und oben is', aber das hat eine ungeheure Faszination

Und ich glaub so rum, ja so rum bin ich richtig

Kann mir einer mal verraten wieso wir sind

Wie wir sind in diesen Tagen

Unsre Ohren empfangen alles in Reinform

Und ich hör dich noch sagen, klar und deutlich:

Durch die Straßen fegen wir den kalten Wind

Wie die Kinder ihre Phantasie

Und wir atmen die Musik

So gut wie heute gings uns selten — oder vielleicht nie!

Vielleicht auch nie, vielleicht auch nie, nie nie nie!

Und ich trag den schwierigen Stempel der Stadt auf der Stirn

Und es dauert nichmehr lang und er brennt sich mir ins Hirn

Anstatt Haaren — wachsen mir WUNDERVOLLE FLAUSEN AUS DEM KOPF!

Ich trag den schwierigen Stempel der Stadt auf der Stirn

Und es dauert nichmehr lang und er brennt sich mir ins Hirn

Anstatt Haaren — wachsen mir WUNDERVOLLE FLAUSEN AUS DEM KOPF!

Und die gehn' so…

я і пристрасть

Яке незвичайне поєднання

Я теж точно не знаю, як це могло статися

Але раптом тут є трамплін

Яка дивна ситуація

Мені зараз стрибати — чи що?

А я встаю і біжу

І сліпо натикайтеся на одні й ті ж питання знову і знову

Маленькі чорти мого страху завжди зі мною

Пустить мені стріли в живіт

В моїй голові мелодії тисячі років

Вони виснажують мою уяву

А там попереду вже дошка

А потім прірва

А я зараз співаю — або ніколи!

Це зараз, або ніколи, або ніколи!

я і гравітація

Яке нервове поєднання

О, якби «стояти» не було так виснажливо

Іноді я вже не знаю, я вже не знаю

Де внизу і вгорі, але це викликає величезне захоплення

І я думаю, що це приблизно все, так, приблизно так, я маю рацію

Хтось може сказати мені, чому ми

Як ми є в ці дні

Наші вуха сприймають все в чистому вигляді

І я все ще чую, як ти говориш голосно і чітко:

Вулицями ми несемо холодний вітер

Як діти, їхня уява

І ми дихаємо музикою

Ми рідко почувалися так добре, як сьогодні, а може, ніколи!

Може ніколи, може ніколи, ніколи ніколи!

І я ношу на чолі важкий штамп міста

І це не пройде багато часу, як це згорить мені в мозок

Замість волосся — у мене З ГОЛОВИ ВИРОСТАЄ ЧУДОВИЙ ФЛІС!

Я ношу на чолі важкий штамп міста

І це не пройде багато часу, як це згорить мені в мозок

Замість волосся — у мене З ГОЛОВИ ВИРОСТАЄ ЧУДОВИЙ ФЛІС!

А вони ходять так...