Se ci fosse un uomo - Giorgio Gaber

Se ci fosse un uomo

Un uomo nuovo e forte

Forte nel guardare sorridente

La sua oscura realtà del presente

Se ci fosse un uomo

Forte di una tendenza senza nome

Se non quella di umana elevazione

Forte come una vita che è in attesa

Di una rinascita improvvisa

Se ci fosse un uomo

Se ci fosse un uomo

Generoso e forte

Forte nel gestire ciò che ha intorno

Senza intaccare il suo equilibrio interno

Forte nell’odiare l’arroganza

Di chi esibisce una falsa coscienza

Forte nel custodire con impegno

La parte più viva del suo sogno

Se ci fosse un uomo

Se ci fosse un uomo

Questo nostro mondo ormai è impazzito

E diventa sempre più volgare

Popolato da un assurdo mito

Che è il potere

Questo nostro mondo è avido e incapace

Sempre in corsa e sempre più infelice

Popolato da un bisogno estremo

E da una smania vuota che sarebbe vita

Se ci fosse un uomo

Se ci fosse un uomo

Se ci fosse un uomo

Se ci fosse un uomo

Allora si potrebbe immaginare

Un umanesimo nuovo

Con la speranza di veder morire

Questo nostro medioevo

Col desiderio

Che in una terra sconosciuta

Ci sia di nuovo l’uomo

Al centro della vita

Allora si potrebbe immaginare

Un neo rinascimento

Un individuo tutto da inventare

In continuo movimento

Con la certezza

Che in un futuro non lontano

Al centro della vita

Ci sia di nuovo l’uomo

Un uomo affascinato

Da uno spazio vuoto

Che va ancora popolato

Popolato da corpi e anime gioiose

Che sanno entrare di slancio

Nel cuore delle cose

Popolato di fervore

E di gente innamorata

Ma che crede all’amore

Come cosa concreta

Popolato da un uomo

Che ha scelto il suo cammino

Senza gesti clamorosi

Per sentirsi qualcuno

Popolato da chi vive

Senza alcuna ipocrisia

Col rispetto di se stesso

E della propria pulizia

Uno spazio vuoto

Che va ancora popolato

Popolato da un uomo talmente vero

Che non ha la presunzione

Di abbracciare il mondo intero

Popolato da chi crede

Nell’individualismo

Ma combatte con forza

Qualsiasi forma di egoismo

Popolato da chi odia il potere

E i suoi eccessi

Ma che apprezza

Un potere esercitato su se stessi

Popolato da chi ignora

Il passato e il futuro

E che inizia la sua storia

Dal punto zero

Uno spazio vuoto

Che va ancora popolato

Popolato da chi è certo

Che la donna e l’uomo

Siano il grande motore

Del cammino umano

Popolato da un bisogno

Che diventa l’espressione

Di un gran senso religioso

Ma non di religione

Popolato da chi crede

In una fede sconosciuta

Dov'è la morte che scompare

Quando appare la vita

Popolato da un uomo

Cui non basta il crocefisso

Ma che cerca di trovare

Un Dio dentro se stesso

Allora si potrebbe immaginare

Un umanesimo nuovo

Con la speranza di veder morire

Questo nostro medioevo

Col desiderio

Che in una terra sconosciuta

Ci sia di nuovo l’uomo

Al centro della vita

Con la certezza

Che in un futuro non lontano

Al centro della vita

Ci sia di nuovo l’uomo

Якби був чоловік

Новий і сильний чоловік

Сильний на вигляд усміхнений

Його темна реальність сьогодення

Якби був чоловік

Сильна неназвана тенденція

Якщо не піднесення людини

Сильний, як життя, яке чекає

Раптового переродження

Якби був чоловік

Якби був чоловік

Щедрий і сильний

Сильний в управлінні тим, що навколо

Не порушуючи його внутрішній баланс

Сильний у ненависті зарозумілості

З тих, хто виявляє брехливу совість

Сильний в охороні з відданістю

Найживіша частина його мрії

Якби був чоловік

Якби був чоловік

Цей наш світ тепер збожеволів

І стає все більш вульгарним

Населена абсурдним міфом

Ось така сила

Цей наш світ жадібний і неспроможний

Завжди в бігах і все більше і більше нещасних

Населений крайньою потребою

І від порожньої жаги це було б життя

Якби був чоловік

Якби був чоловік

Якби був чоловік

Якби був чоловік

Тоді можна було б уявити

Новий гуманізм

З надією побачити його смерть

Це наше середньовіччя

З бажанням

Чим у невідомій землі

Знову є людина

У центрі життя

Тоді можна було б уявити

Неоренесанс

Особистість, яку потрібно винайти

У постійному русі

З певністю

Це вже в недалекому майбутньому

У центрі життя

Знову є людина

Зачарований чоловік

З порожнього місця

Який досі заселений

Населена радісними тілами і душами

Хто вміє увійти з імпульсом

У серці речей

Населений запалом

І про закоханих людей

Але хто вірить у кохання

Як конкретна річ

Заселений чоловіком

Хто вибрав свій шлях

Без сенсаційних жестів

Почуватися кимось

Заселені тими, хто живе

Без всякого лицемірства

З повагою до себе

І власної чистоти

Порожній простір

Який досі заселений

Населений таким справжнім чоловіком

Який не має презумпції

Щоб обійняти весь світ

Населена тими, хто вірить

В індивідуалізм

Але він завзято бореться

Будь-яка форма егоїзму

Населений тими, хто ненавидить владу

І його надмірності

Але що він цінує

Влада, яка здійснюється над собою

Населений тими, хто ігнорує

Минуле і майбутнє

І з цього починається його історія

З нульової точки

Порожній простір

Який досі заселений

Населений тими, хто впевнений

Та жінка і чоловік

Нехай вони будуть чудовим двигуном

Про людську подорож

Населений потребою

Що стає виразом

З великим релігійним почуттям

Але не релігії

Населена тими, хто вірить

В невідомій вірі

Де смерть, що зникає

Коли з'являється життя

Заселений чоловіком

Розп'яття замало

Але те, що він намагається знайти

Бог всередині себе

Тоді можна було б уявити

Новий гуманізм

З надією побачити його смерть

Це наше середньовіччя

З бажанням

Чим у невідомій землі

Знову є людина

У центрі життя

З певністю

Це вже в недалекому майбутньому

У центрі життя

Знову є людина