Quando Saro' Capace Di Amare - Giorgio Gaber

Quando sarò capace d’amare

Probabilmente non avrò bisogno

Di assassinare in segreto mio padre

Né di far l’amore con mia madre in sogno

Quando sarò capace d’amare

Con la mia donna non avrò nemmeno

La prepotenza e la fragilità

Di un uomo bambino

Quando sarò capace d’amare

Vorrò una donna che ci sia davvero

Che non affolli la mia esistenza

Ma non mi stia lontana neanche col pensiero

Vorrò una donna che se io accarezzo

Una poltrona, un libro o una rosa

Lei avrebbe voglia di essere solo

Quella cosa

Quando sarò capace d’amare

Vorrò una donna che non cambi mai

Ma dalle grandi alle piccole cose

Tutto avrà un senso perché esiste lei

Potrò guardare dentro al suo cuore

E avvicinarmi al suo mistero

Non come quando io ragiono

Ma come quando respiro

Quando sarò capace d’amare

Farò l’amore come mi viene

Senza la smania di dimostrare

Senza chiedere mai se siamo stati bene

E nel silenzio delle notti

Con gli occhi stanchi e l’animo gioioso

Percepire che anche il sonno è vita

E non riposo

Quando sarò capace d’amare

Mi piacerebbe un amore

Che non avesse alcun appuntamento

Col dovere

Un amore senza sensi di colpa

Senza alcun rimorso

Egoista e naturale come un fiume

Che fa il suo corso

Senza cattive o buone azioni

Senza altre strane deviazioni

Che se anche il fiume le potesse avere

Andrebbe sempre al mare

Così vorrei amare

Коли я вмію любити

Мені це, мабуть, не знадобиться

Таємно вбити мого батька

Ані кохатися з мамою уві сні

Коли я вмію любити

З моєю жінкою я навіть не буду

Зарозумілість і крихкість

Чоловіка дитини

Коли я вмію любити

Я хочу жінку, яка справді є

Це не переповнює моє існування

Але не відходь від мене навіть з думкою

Я хочу таку жінку, якщо буду пестити

Крісло, книга чи троянда

Вона хотіла б побути на самоті

Та річ

Коли я вмію любити

Я хочу жінку, яка ніколи не змінюється

Але від великого до малого

Усе матиме сенс, бо вона існує

Я зможу зазирнути в його серце

І наблизитися до його таємниці

Не так, як коли я думаю

Але як коли я дихаю

Коли я вмію любити

Я буду займатися любов'ю, як це прийде до мене

Без бажання доводити

Ніколи не питаючи, чи ми в порядку

І в тиші ночей

З втомленими очима і радісною душею

Зрозуміти, що сон – це також життя

І я не відпочиваю

Коли я вмію любити

Я хотів би кохання

Що він не мав жодних призначень

З обов'язком

Кохання без провини

Без жодних докорів сумління

Егоїстичний і природний, як річка

Що бере своє

Без поганих чи добрих справ

Без будь-яких інших дивних відхилень

Що якби річка також могла мати їх

Він завжди їздив на море

Тому я хотів би любити