Lona - Giorgio Gaber

E poi mi ricordo

Eravamo io, Giulia e Lorenza

E si correva in una strada sabbiosa

E tu ci venivi dietro con indifferenza

Per non farci capire che eri gelosa

Era il giorno in cui mi accorsi del nostro sfacelo

E decisi di starmene un po' solo

Poi ho vissuto con Giulio

Eravamo della stessa razza

E leggevamo le stesse poesie

Mi piaceva la sua delicata e inquietante dolcezza

E si fondevano bene le nostre malattie

Si cenava alla sera alle nove e piano piano

Con la stessa dolcezza noi ci odiavamo

Piano piano era già diventato

Un rapporto pazzesco

E allora capii

Che era meglio un pastore tedesco

Oh, oh Lona!

È buona la Lona, è un cane perfetto

Mi piace la sua distaccata, elegante fierezza

È un cane di razza, un esemplare stupendo

Se la chiamo risponde al comando

E si muove di scatto

Ho trovato con lei

Finalmente un rapporto perfetto

Oh, oh Lona!

Le apro la bocca per farle un dispetto

Lei reagisce, fa finta di mordermi, ma per giocare

Si fa accarezzare e senza chiedermi niente

Mi sta sempre vicino la Lona

Vuole solo il mio affetto

Io la chiamo al mattino

Lei mi mette le zampe sul letto

Buona Lona, devo uscire un momento

Buona buona, cosa ci hai da guardare

Torno presto, lo sai, non ti posso portare

Ecco, vedi, sono già tornato

Hai visto Lona, non sono partito

Non fare quella faccia, non guardarmi così

Sono qui

Basta Lona!

che cosa ti piglia?

Non lo vedi che mi ami troppo, che mi ami male?

Non è mica normale

Anche se uno non vuole va sempre a finire così

Che ci si assomiglia

Tu sei tutto per me

Sei una madre una moglie una figlia

Ma non vedi come mi hai ridotto

Sono sfinito, mi hai distrutto

Non posso mangiare nel piatto dove mangi tu

Non posso leccarmi i baffi

Rincorrere gatti e farfalle

Adesso ne ho piene le palle, non ne posso più

Lona non mi puoi rimproverare

Sto strisciando, ho imparato ad abbaiare

Non parlo, non rido, non piango

Mi gratto, mi annuso, mi rotolo nel fango

Cammino a quattro zampe, non vedo più il cielo

Comincio a ringhiare, mi è cresciuto anche il pelo

E mangio come un cane e dormo come un cane

E frugo per terra con il muso

E ti odio come un cane

Ti sbrano come un cane

Ti ammazzo come un cane rabbioso

Non ne posso più, non ho più rimorsi

Non ho più pietà

Non m 'importa un cazzo

Ti ammazzo, ti ammazzo, ti ammazzo!

Lona che pensi?

Lo sento che pensi a qualcosa.

Non sono violento.

Non ci ho niente da dimostrare io.

Te lo sei inventata tu che ero il padrone…

io non sono violento.

La dovevi smettere di chiedere… è tutto lì.

Ecco cosa dovevi fare…

Chiedere, sempre chiedere… E poi tu chiedi male… cioè, è quel chiedere e

non chiedere, avere paura… ferita, ecco, sempre ferita, con quegli occhi lì…

Guardala!

Non c'è niente di peggio di chi ci resta male.

Di tutti i modi di chiedere è il

più tremendo.

Meglio che uno dica: «voglio, voglio, voglio «, come (abbaia)

mica (guaisce)

Fai la vittima, eh?

E quando fai la vittima credi di essere remissiva,

e invece sei violenta.

Ecco, si, sei tu che sei violenta.

Eh, si.

Perché, la violenza si fa solo col fucile?

E la violenza non aggressiva?

E la violenza docile?

La violenza di chi non può essere abbandonato,

di chi non ce la fa a star sola e fa quella faccia lì, quegli occhi lì che

conosco a memoria, che fa finta di dire «tu puoi anche andartene via… «Non è vero, non è vero che esistono due possibilità.

Io ce ne ho una sola…

E questa è violenza.

Non posso andar via perché mi ricatti, mi ricatti col tuo

dolore assurdo…

Scusa… Mi ricatti con l’amore, col tuo grande amore

A me non mi fa niente bene essere amato molto.

Almeno così.

Dammi retta,

appena uno ti ama così scappa.

Non è mica gratis.

E pensare che c'è chi si

lamenta perché non è amato.

Ma essere amato allora?

È una cambiale…

prima o poi la paghi.

Una cambiale a scadenza indeterminata, ma che incombe…

Un incubo

Mi piacerebbe essere un camionista coi vetri tappezzati di cani e di donne…

Ma lì, solo lì, per guardarli prima di dormire.

Insomma, si fa per dire…

Non ti offendere, Lona, non l’ho detto per te.

Certo, certo.

Se ci avessi

avuto un camion ti avrei portato con me

E poi mi ricordo

Che senza un preciso ricordo

Rivedevo gli amici come un convalescente

Camminando in posto affollato e un po' assurdo

Con la faccia di uno che ne ha passate tante

E il mio orecchio un po' sordo, un po' assente, registrava

Le parole di un amico che mi raccontava

Tutto quello che era successo

Quando non c’ero

Statistica di coppia:

Sopravvissuti zero

А потім згадую

Це були я, Джулія та Лоренца

І ми побігли піщаною дорогою

А ти байдуже стежила за цим

Щоб ми не знали, що ти ревнуєш

Це був день, коли я дізнався про наш крах

І я вирішив побути трохи на самоті

Тоді я жив з Джуліо

Ми були однієї породи

І ми читаємо ті самі вірші

Мені сподобалася його ніжна і тривожна солодкість

І наші хвороби добре поєдналися

Вечеряли ввечері о дев’ятій і повільно

З такою ж солодкістю ми ненавиділи один одного

Поволі це вже стало

Шалені стосунки

І тоді я зрозумів

Щоб німецька вівчарка була краще

Ой, Лона!

Лона хороша, це ідеальна собака

Мені подобається її відсторонена, елегантна гордість

Він породистий собака, чудовий екземпляр

Якщо я їй подзвоню, вона реагує на команду

І це смикається

Я знайшов з нею

Нарешті ідеальні стосунки

Ой, Лона!

Я відкриваю їй рот на зло

Вона реагує, робить вигляд, що кусає мене, але грає

Він дозволяє пестити себе і ні про що мене не питаючи

Лона завжди поруч зі мною

Він просто хоче моєї любові

Я дзвоню їй вранці

Вона кладе лапи на ліжко

Добра Лона, мені потрібно вийти на хвилинку

Добре добре, на що подивитись

Я скоро повернуся, знаєш, я не можу тебе прийняти

Ось, бачите, я вже повернувся

Ти бачив Лону, я не пішов

Не робіть такого обличчя, не дивіться на мене так

я тут

Зупини Лону!

що з тобою?

Хіба ти не бачиш, що занадто сильно кохаєш мене, що сильно любиш?

Це не нормально

Навіть якщо хтось не хоче, це завжди закінчується так

Що ми схожі

Ви все для мене

Ви мати, дружина, дочка

Але ти не бачиш, як ти мене зменшив

Я виснажений, ти мене знищив

Я не можу їсти на тарілці, де ви їсте

Я не можу лизати вуса

Погоня за кішками та метеликами

Тепер я повний кульок, не можу більше

Лона, ти не можеш мене звинувачувати

Я повзаю, я навчився гавкати

Я не говорю, не сміюся, не плачу

Дряпаю, нюхаю, катаюся в багнюці

Я йду на четвереньках, більше не бачу неба

Я починаю гарчати, у мене теж волосся виросло

А я їм як собака і сплю як собака

А я мордочкою по землі нишпорю

І я ненавиджу тебе, як собаку

Вони схожі на собаку

Я вб'ю тебе, як скаженого пса

Я більше не можу терпіти, у мене більше немає докорів сумління

Мені більше не шкода

Мені байдуже байдуже

Я вб'ю тебе, я вб'ю тебе, я вб'ю тебе!

Лона, як ти думаєш?

Я відчуваю, що ти про щось думаєш.

Я не жорстокий.

Мені нічого доводити.

Ви це вигадали, я був майстром...

Я не жорстокий.

Ви повинні були перестати питати… все є.

Ось що вам потрібно було зробити...

Питаєш, завжди питаєш... А потім не так питаєш... тобто це те, що питаєш і

не питай, бійся... поранений, тут, завжди поранений, з тими очима там...

Подивись на це!

Немає нічого гіршого за тих, хто розчарований.

З усіх способів запитати є

страшніше.

Краще, щоб хтось сказав: «Хочу, хочу, хочу», як (гавкає)

слюда (вискує)

Грати жертву, так?

І коли ти граєш роль жертви, ти думаєш, що ти покірний,

а натомість ти жорстокий.

Тут, так, це ви жорстокі.

Ну так.

Чому ж насильство робиться лише з пістолета?

А як щодо неагресивного насильства?

А слухняне насильство?

Насильство тих, кого не можна покинути,

тих, хто не може стояти один і робити те обличчя там, ці очі там те

Я знаю напам'ять, хто вдає, що каже «ти можеш піти...» Це неправда, неправда, що є дві можливості.

У мене тільки одна...

А це насильство.

Я не можу піти, бо ти шантажуєш мене, ти шантажуєш мене своїм

абсурдний біль...

Вибач... Ти шантажуєш мене любов'ю, своєю великою любов'ю

Мені нічого не приносить, коли мене дуже люблять.

Принаймні так.

Послухай мене,

як тільки хтось любить тебе, так він і втікає.

Це не безкоштовно.

І подумати, що є ті, хто це робить

він скаржиться, бо його не люблять.

Але бути коханим тоді?

Це переказний вексель...

рано чи пізно ви платите за це.

Вексель з невизначеним терміном погашення, але який насувається...

Кошмар

Я хотів би бути водієм вантажівки з вікнами, забитими собаками та жінками...

Але там, тільки там, щоб перед сном на них подивитися.

Коротше, так би мовити...

Не ображайся, Лоно, я не для тебе цього сказав.

Звичайно, впевнений.

Якби я мав

мав би вантажівку, я б узяв тебе з собою

А потім згадую

Це без точної пам’яті

Я бачив своїх друзів як одужувач

Прогулянка в людному і дещо абсурдному місці

З обличчям того, хто багато пережив

А моє вухо, трохи глухе, трохи відсутнє, записувало

Слова знайомого, який сказав мені

Все, що було

Коли мене там не було

Статистика пари:

Вижили нуль