La smorfia - Giorgio Gaber

Basta non guardare

In fondo alla propria faccia

E non frugarsi dentro agli intestini

Ogni domanda al corpo

Può essere una breccia

Un inizio di inquietudini e di ossessioni

La smorfia avanza da sola

La smorfia non è indulgente, affiora pian piano

E non puoi neanche controllarla

Racconta spietatamente come siamo

E dopo vent’anni si comincia ad avere

La faccia tutta presa da quella smorfia

Che avanza sicura con un percorso preciso

E diventa uno specchio di miseri errori

Non permette a nessuno di esser bello di fuori

Ti vien su dal di dentro e si blocca per sempre sul viso

Basta non guardare

In fondo alla propria faccia

E non frugarsi dentro agli intestini

Ogni domanda al corpo

Può essere una breccia

Un inizio di inquietudini e di ossessioni

La smorfia che porta sul viso

Un uomo a confezionarla ci impiega una vita

E non sempre riesce a terminarla

Da quanto questa smorfia è complicata

E quanti giri ha dovuto fare

Tra le viscere del suo corpo

Quasi avesse un fatale appuntamento

Quante orribili contorsioni

Per raggiungere la sua faccia

Per esprimere tutto il suo fallimento

E l’uomo che ti trovi davanti

In una strada deserta ti fa una certa paura

Non tanto per la sua cattiveria

Ma proprio per la sua bruttura

Basta non guardare

In fondo alla propria faccia

E non frugarsi dentro agli intestini

Ogni domanda al corpo

Può essere una breccia

Un inizio di inquietudini e di ossessioni

Тільки не дивись

Внизу його обличчя

І не йти через кишечник

Будь-яке питання до тіла

Це може бути порушенням

Початок неспокій і одержимостей

Гримаса просувається сама собою

Гримаса не поблажлива, вона спливає повільно

І ти навіть не можеш це контролювати

Безжально розповідає, як ми

І через двадцять років ми починаємо мати

Обличчя все захоплене цією гримасою

Який впевнено просувається точним шляхом

І це стає дзеркалом жалюгідних помилок

Це не дозволяє нікому бути красивим зовні

Він виходить зсередини і назавжди висить на вашому обличчі

Тільки не дивись

Внизу його обличчя

І не йти через кишечник

Будь-яке питання до тіла

Це може бути порушенням

Початок неспокій і одержимостей

Гримаса на його обличчі

Людині потрібно ціле життя, щоб це зробити

І йому не завжди вдається це закінчити

Яка складна ця гримаса

А скільки кіл йому довелося зробити

Між надрами його тіла

Ніби у нього було фатальне побачення

Скільки жахливих викривлень

Щоб досягти його обличчя

Висловити всю свою неспроможність

І чоловік, перед яким ти

На безлюдній вулиці це трохи лякає

Не стільки за свою підлість

Але саме через свою потворність

Тільки не дивись

Внизу його обличчя

І не йти через кишечник

Будь-яке питання до тіла

Це може бути порушенням

Початок неспокій і одержимостей