La razza in estinzione - Giorgio Gaber

Non mi piace la finta allegria

Non sopporto neanche le cene in compagnia

E coi giovani sono intransigente

Di certe mode, canzoni e trasgressioni

Non me ne frega niente

E sono anche un po' annoiato

Da chi ci fa la morale

Ed esalta come sacra la vita coniugale

E poi ci sono i gay che han tutte le ragioni

Ma io non riesco a tollerare

Le loro esibizioni

Non mi piace chi è troppo solidale

E fa il professionista del sociale

Ma chi specula su chi è malato

Su disabili, tossici e anziani

È un vero criminale

Ma non vedo più nessuno che s’incazza

Fra tutti gli assuefatti della nuova razza

E chi si inventa un bel partito

Per il nostro bene

Sembra proprio destinato

A diventare un buffone

Ma forse sono io che faccio parte

Di una razza

In estinzione

La mia generazione ha visto

Le strade, le piazze gremite

Di gente appassionata

Sicura di ridare un senso alla propria vita

Ma ormai son tutte cose del secolo scorso

La mia generazione ha perso

Non mi piace la troppa informazione

Odio anche i giornali e la televisione

La cultura per le masse è un’idiozia

La fila coi panini davanti ai musei

Mi fa malinconia

E la tecnologia ci porterà lontano

Ma non c'è più nessuno che sappia l’italiano

C'è di buono che la scuola

Si aggiorna con urgenza

E con tutti i nuovi quiz

Ci garantisce l’ignoranza

Non mi piace nessuna ideologia

Non faccio neanche il tifo per la democrazia

Di gente che ha da dire ce n'è tanta

La qualità non è richiesta

È il numero che conta

E anche il mio paese mi piace sempre meno

Non credo più all’ingegno del popolo italiano

Dove ogni intellettuale fa opinione

Ma se lo guardi bene

È il solito coglione

Ma forse sono io che faccio parte

Di una razza

In estinzione

La mia generazione ha visto

Migliaia di ragazzi pronti a tutto

Che stavano cercando

Magari con un po' di presunzione

Di cambiare il mondo

Possiamo raccontarlo ai figli

Senza alcun rimorso

Ma la mia generazione ha perso

Non mi piace il mercato globale

Che è il paradiso di ogni multinazionale

E un domani state pur tranquilli

Ci saranno sempre più poveri e più ricchi

Ma tutti più imbecilli

E immagino un futuro

Senza alcun rimedio

Una specie di massa

Senza più un individuo

E vedo il nostro stato

Che è pavido e impotente

È sempre più allo sfascio

E non gliene frega niente

E vedo anche una Chiesa

Che incalza più che mai

Io vorrei che sprofondasse

Con tutti i Papi e i Giubilei

Ma questa è un’astrazione

È un’idea di chi appartiene

A una razza

In estinzione

Я не люблю фальшивої життєрадісності

Я теж не виношу вечері з друзями

А з молоддю я безкомпромісний

Про певні моди, пісні та провини

мені всеодно

І мені теж трохи нудно

Від тих, хто робить нас моральними

І це звеличує подружнє життя як священне

А ще є геї, у яких є всі підстави

Але терпіти не можу

Їх виступи

Я не люблю тих, хто занадто підтримує

І він соціальний спеціаліст

Але хто спекулює, хто хворий

На інвалідів, залежних та людей похилого віку

Він справжній злочинець

Але я більше не бачу нікого, хто розлютиться

З усіх наркоманів нової раси

І хто вигадує гарну вечірку

Заради нас

Це просто здається призначеним

Щоб стати дурнем

Але, можливо, я є частиною цього

Про расу

На вимирання

Моє покоління бачило

Вулиці, людні площі

З пристрасних людей

Обов’язково надасть сенс вашому життю

Але тепер це все речі минулого століття

Моє покоління програло

Мені не подобається забагато інформації

Я також ненавиджу газети та телебачення

Культура для мас - це ідіотизм

Черга з бутербродами перед музеями

Це викликає у мене меланхолію

І технології заведуть нас далеко

Але більше немає нікого, хто знає італійську

Хороша річ у школі

Він терміново оновлюється

І з усіма новими вікторинами

Незнання нам гарантує

Я не люблю жодної ідеології

Я навіть не вболіваю за демократію

Є багато людей, які мають сказати

Якість не вимагається

Важливе число

І все менше мені подобається моя країна

Я більше не вірю в винахідливість італійського народу

Де кожен інтелектуал висловлює свою думку

Але якщо придивитися уважно

Він звичайний придурок

Але, можливо, я є частиною цього

Про расу

На вимирання

Моє покоління бачило

Тисячі дітей, готових на все

Вони шукали

Можливо, з невеликою зухвалістю

Щоб змінити світ

Ми можемо розповісти про це дітям

Без жодних докорів сумління

Але моє покоління програло

Мені не подобається світовий ринок

Це рай для будь-якої транснаціональної компанії

І одного дня не хвилюйся

Завжди будуть бідніші і багатші

Але все більше ідіотів

І я уявляю майбутнє

Без жодного засобу

Своєрідна маса

Вже без особи

І я бачу нашу державу

Хто страшний і безпорадний

Воно все більше розвалюється

І їм байдуже

А ще я бачу церкву

Це тисне як ніколи

Я б хотів, щоб воно потонуло

З усіма папами та ювілярами

Але це абстракція

Це уявлення про те, кому він належить

На гонку

На вимирання