La ragnatela - Giorgio Gaber

Avverto il filo di una ragnatela

Avverto il filo di una ragnatela

Avverto il filo di una ragnatela

Non si vede, ma io l’ho sentito

Sottilissimo mi ha toccato

Credevo di poterlo eliminare con tanta facilità

Ma quel filo non mi abbandonava

E quando usciva dalla bocca una parola per strana fatalità

Era un filo in più che si aggiungeva

E col mio sforzo di agire, capire

Io complicavo, intrecciavo le fila

E piano piano si formava una tela

Ora è fitta e complicata ma ho capito la struttura

Sono certo che l’uscita è qui!

Ma ecco un altro filo proprio lì

Se c'è una tela, dev’esserci un ragno

Si tratta certo di un nemico esterno

Come un padrone, un guardiano o un dio

Ma stiamo attenti, potrei essere anch’io!

Come una mosca, io

Basta!

Sono tutto attorcigliato dentro orribili tremende ragnatele

Basta!

non devi startene bloccato, tira fuori la tua rabbia più bestiale

Ed ogni mia parola crea un altro filo in più, ogni volta

Di una tela sempre più contorta

Tira indietro la tua testa… lo sai che giorno è?

Hai scordato la tua festa, non trascurare il tuo buon compleanno!

Tanti auguri a te!

Tanti auguri a te!

Come una mosca, io

Basta!

mi hanno tolto, mi han distrutto le schifose ragnatele che ciò addosso

Basta!

me le sento dappertutto, sul mio corpo, sul mio viso, sul mio sesso

Ed ogni mia parola crea un altro filo in più, ogni volta

Di una tela sempre più contorta

Lei c’aveva gli occhi chiari, rideva come me

Ci si sente più sicuri, uniti e abbandonati nell’amore!

Sì, questo amore splendido…

Avverto il filo di una ragnatela

Я відчуваю нитку павутиння

Я відчуваю нитку павутиння

Я відчуваю нитку павутиння

Ви цього не бачите, але я відчув

Тонке зворушило мене

Я думав, що можу позбутися цього так легко

Але ця нитка мене не покинула

І коли з уст дивної долі вийшло слово

Це був додатковий потік, який був доданий

І з моїм зусиллям діяти зрозумійте

Я ускладнив, я переплітав ряди

І потихеньку утворилося полотно

Зараз він щільний і складний, але я розумію структуру

Я впевнений, що вихід тут!

Але тут є ще одна тема

Якщо є павутина, то має бути і павук

Безперечно, це зовнішній ворог

Як господар, охоронець чи бог

Але будьте обережні, це міг бути і я!

Як муха, я

Достатньо!

Я весь скрутився в жахливому жахливому павутинні

Достатньо!

Ви не повинні застрягати, виплесніть свій найзвірячий гнів

І кожне моє слово щоразу створює ще одну нитку

З все більш скрученого полотна

Закинь голову назад... ти знаєш який сьогодні день?

Ви забули свою вечірку, не пропустіть свій день народження!

З Днем народження!

З Днем народження!

Як муха, я

Достатньо!

вони забрали мене, вони знищили огидну павутину, яку це носить на мені

Достатньо!

Я відчуваю їх скрізь: на своєму тілі, на обличчі, на своїй статі

І кожне моє слово щоразу створює ще одну нитку

З все більш скрученого полотна

У неї були ясні очі, вона сміялася, як я

Ви почуваєтеся в безпеці, більш згуртованими і покинутими в любові!

Так, це чудове кохання...

Я відчуваю нитку павутиння