La parola io - Giorgio Gaber

La parola io

?

un’idea che si fa strada a poco a poco

nel bambino suona dolce come un’eco

?

una spinta per tentare i primi passi

verso un’intima certezza di se stessi.

La parola io con il tempo assume

un tono pi?

preciso

qualche volta rischia

di esser fastidioso

ma?

anche il segno

di una logica infantile

?

un peccato ricorrente ma veniale.

Io, io, io ancora io.

Ma il vizio dell’adolescente

non si cancella con l’et?

e negli adulti stranamente

diventa pi?

allarmante e cresce.

La parola io

?

uno strano grido

che nasconde invano

la paura di non essere nessuno

?

un bisogno esagerato

e un po' morboso

?

l’immagine struggente del Narciso.

Io, io, io e ancora io.

Io che non sono nato

per restare per sempre

confuso nell’anonimato

io mi faccio avanti

non sopporto l’idea di sentirmi

un numero fra tanti

ogni giorno mi espando

io posso essere il centro del mondo.

Io sono sempre presente

son disposto a qualsiasi bassezza

per sentirmi importante

devo fare presto

esaltato da questa mania

di affermarmi ad ogni costo

mi inflaziono, mi svendo

io voglio essere il centro del mondo.

Io non rispetto nessuno

se mi serve posso anche far finta

di essere buono

devo dominare

sono un essere senza ideali

assetato di potere

sono io che comando

io devo essere il centro del mondo.

Io vanitoso, presuntuoso

esibizionista, borioso, tronfi o io superbo, megalomane, sbruffone

avido e invadente

disgustoso, arrogante, prepotente

io, soltanto io ovunque io.

La parola io questo dolce monosillabo innocente

?

fatale che diventi dilagante

nella logica del mondo occidentale

forse?

l’ultimo peccato originale.

Io.

Слово я

?

ідея, яка поступово набирає силу

у дитини звучить солодко, як луна

?

поштовх, щоб спробувати перші кроки

до глибокої впевненості в собі.

Слово, яке я припускаю з часом

тон пі?

точний

іноді варто ризикувати

дратувати

але?

також знак

дитячої логіки

?

повторюваний, але простий гріх.

Я, я, я все ще я.

Але підлітковий порок

з віком не скасовується?

а у дорослих дивно

стає більше?

насторожує і зростає.

Слово я

?

дивний крик

що марно ховається

страх бути ніким

?

перебільшена потреба

і трохи хворобливий

?

зворушливий образ Нарциса.

Я, я, я і знову я.

Я, який не народився

залишитися назавжди

плутаються в анонімності

Я крокую вперед

Я не можу терпіти думки почути від мене

число серед багатьох

щодня я розширююсь

Я можу бути центром світу.

Я завжди поруч

Я готовий на будь-яку підлість

відчувати себе важливим

Мені треба поспішати

піднесений цією манією

самоствердитися будь-якою ціною

Надуваю, розпродаю

Я хочу бути центром світу.

Я нікого не поважаю

якщо мені це потрібно, я також можу прикинутися

бути хорошим

Я маю домінувати

Я істота без ідеалів

голодний до влади

Я відповідаю

Я повинен бути центром світу.

Я марнославний, пихатий

ексгібіціоніст, зарозумілий, помпезний або самовпевнений, манія величія, хвалька

жадібний і настирливий

огидний, зарозумілий, владний

я, тільки я всюди я.

Слово я це солодке невинне односкладове

?

фатально, що воно набуває розгулу

в логіці західного світу

можливо?

останній первородний гріх.

.