La nave - Giorgio Gaber

Una nave, una nave grande, enorme, che va.

Non si sa dove va, non si sa da dove

è partita.

E sopra: molti.

Praticamente tutti

La nave è la vita

La nave è come una nave

Ed essendo una nave è abbastanza normale che vada in mare

Il mare, com'è naturale

Immobile e piatto è quasi perfetto sta lì sempre uguale

La nave ha anche un motore

Ed avendo un motore non sa dove va ma continua a andare

Avanti, avanti, avanti, si può spingere di più

Insieme nella vita a testa in su

La nave e sopra la nave

A parte le masse, son tutti presenti gli amici e i parenti

Manca solo il nonno, povero nonno

Vabbè

Per tutti c'è un buon trattamento

Ognuno ha il suo posto nel proprio recinto

Mi sembra anche giusto

Prima classe, seconda classe, terza classe e poi i disoccupati, gli

extracomunitari, gli Abanesi, gli Slavi- eh sì, anche gli Slavi

La nave è una nave di classe

Il legno del ponte è dipinto di bianco è molto elegante

Ciao, buongiorno, salve, arrivederci, come va, buona giornata, ciao, ciao

Avanti, avanti, avanti, si può spingere di più

Insieme nella vita a testa in su

Sul mare la nave biancheggia

Ha un fascino strano così suggestiva anche quando beccheggia

È un fascino che di dentro- mi sento poco bene eh, vabbè

Ma basta distrarsi la mente

Usare il cervello, pensare un istante a qualcosa di bello

Sì, devo pensare a qualcosa di bello che mi distragga, che mi passa il mal di

stomaco.

Vediamo un po', a cosa posso pensare?

Alla mia ragazza, certo, alla mia ragazza

Ecco mi vedo: la mia mano scivola sui capelli, bello, va giù sulle spalle,

bello, va giù sui seni, bello, va giù, ancora più giù, ancora più giù-

Mi torna tutto su eh, oddio

Il mare, com'è strano il mare

Non è che non senta la sua poesia ma mi fa vomitare

Devo pensare a qualcosa di più convincente, a una tragedia, a un dolore

Al nonno.

Al povero nonno, ha sempre funzionato, vediamo un po'

Mio nonno morì tragicamente nel '36, come Gozzano.

Gli ero così affezionato,

era massone, alto, bel portamento, coi baffi, col fiocco.

Aveva sposato la zia

di una biscugina, l’Elvira, sì, te la ricordi?

Che vita povero nonno

Ogni tanto spariva

Bevitore eh, gran bevitore

A un certo punto il fegato a pezzi, spappolato, putrefatto

Sto male.

Mi torna il vomito, devo resistere, non voglio essere il primo, no no!

Avanti, avanti, avanti, si può spingere di più

Insieme nella vita a testa in su

La nave è un po' troppo vitale

La gente si sbianca ma fa resistenza non vuole star male (Pensate al nonno!)

Sul ponte che è fatto a tre piani

In terza e in seconda e anche in prima si sentono rantoli strani

(No da quelli di prima non me l’aspettavo eh)

Il mare è sempre più grosso

Dai piani di sopra su quelli di sotto si vomita addosso

Una battaglia, una battaglia che cresce: quelli di prima vomitano su quelli di

seconda, quelli di seconda su quelli di terza

Lo scontro è sfrenato, violento, la gente rimanda, reagisce, boccheggia,

un prete esorta a volersi bene, poi si inginocchia e vomita anche l’anima

Un carabiniere mi tiene, allora io mi puntello, cerco di vomitare verso l’alto

ma non ci arrivo.

Quelli di sopra hanno la meglio, si sporgono più che possono

per vomitare, una vera cascata, una violenza, uno scroscio di conati,

un rovescio di filamenti, la nave è tutta piena, tutta piena di vomito,

tutto un vomito, vai, dai!

Avanti, avanti, avanti, si può spingere di più

Insieme nella vita a testa in su

Insieme nella vita a testa in su

Insieme nella vita a testa in su

Корабель, великий, величезний корабель, це так.

Ми не знаємо, куди воно йде, ми не знаємо звідки

почався.

І вище: багато.

Практично всі

Корабель - це життя

Корабель схожий на корабель

І будучи кораблем, для нього цілком нормально виходити в море

Море, як природне

Спокійний і рівний, він майже ідеальний, він завжди однаковий

На кораблі також є двигун

І, маючи двигун, він не знає, куди він рухається, але він продовжує рухатися

Вперед, вперед, вперед, можна штовхати сильніше

Разом у житті з ніг на голову

Корабель знаходиться над кораблем

Крім мас, присутні всі друзі та родичі

Лише діда бракує, бідний дідусь

що ж, добре

Для кожного є хороше лікування

Кожен має своє місце у власному корпусі

Мені це також здається справедливим

Перший клас, другий клас, третій клас, а потім безробітні

переселенці, абанці, слов'яни - так, навіть слов'яни

Корабель є кораблем класу

Деревина колоди пофарбована в білий колір і дуже елегантна

Привіт, доброго ранку, привіт, до побачення, як справи, доброго дня, до побачення

Вперед, вперед, вперед, можна штовхати сильніше

Разом у житті з ніг на голову

На морі корабель біліє

У ньому є дивний шарм, який настільки нагадує, навіть коли він висить

Це чарівність, що всередині - я почуваюся недобре, ну ну

Але просто відволікай свій розум

Використовуйте свій мозок, подумайте на мить про щось прекрасне

Так, я повинен придумати щось прекрасне, що відволікає мене, що зніме біль

шлунка.

Подивимося, про що я можу думати?

До моєї дівчини, звичайно, до моєї дівчини

Ось я бачу себе: рука ковзає по волоссю, красива, на плечі опускається,

гарна, вона спускається на груди, гарна, вона опускається, ще далі, ще далі,

Це все повертається до мене, о-о-о

Море, яке дивне море

Не те, що я не чую його поезії, але від цього мене кидає

Я мушу думати про щось переконливіше, про трагедію, біль

До діда.

У бідного дідуся це завжди вдавалося, подивимось

Мій дід трагічно загинув у 36-му, як і Гоццано.

Я так любив його,

він був масон, високий, гарний, з вусами й бантом.

Він одружився зі своєю тіткою

про бісквіт, Ельвіра, так, пам'ятаєш?

Яке життя, бідний дідусь

Час від часу воно зникало

П'яниця га, велика п'яниця

У певний момент печінка на шматки, м’якоть, гниє

Я почуваюся хворим.

Мені знову нудить, я повинен чинити опір, я не хочу бути першим, ні, ні!

Вперед, вперед, вперед, можна штовхати сильніше

Разом у житті з ніг на голову

Корабель надто життєво необхідний

Люди біліють, але чинять опір, не хочуть захворіти (Подумайте, дідусь!)

На мосту, який складається з трьох поверхів

У третьому і другому, а також у першому ми чуємо дивні задишки

(Ні, я не очікував цього раніше, е)

Море стає все більше і більше

Від поверхів угорі до тих, що нижче, ви блюєте на себе

Битва, битва, що росте: ті з до того блюють на тих з

другий, другий над третім

Зіткнення дике, жорстоке, люди відкладають, реагують, ахають,

Священик закликає любити один одного, потім стає на коліна і також відригує свою душу

Мене тримає карабінер, тому я підпираюся, намагаюся вирвати вгору

але я туди не потрапляю.

Ті, що нагорі, мають перевагу, вони висуваються, наскільки можуть

блювота, справжній водоспад, насильство, приплив блювоти,

реверс ниток, весь корабель повний, весь повний блювоти,

все блювота, іди, давай!

Вперед, вперед, вперед, можна штовхати сильніше

Разом у житті з ніг на голову

Разом у житті з ніг на голову

Разом у житті з ніг на голову