La macchina - Giorgio Gaber

Una macchina.

Una macchina nuova, di serie, pulita.

Motore a posto,

ho fatto l’ultimo tagliando, tutto funzionante.

Lucida, verniciata,

curata nelle sue rifiniture

Il cambio è a cloche piccolo, finito allo snodo con un soffietto in finta pelle

lucida, trapuntata

Il posto per gli spiccioli, un rettangolo modernissimo, nero, zigrinato

Portaceneri a sportelli di plastica neri opachi, perfettamente funzionanti

Una mano, una mano di uomo, bianca, poco pelosa, si muove piano,

apre un deflettore.

Il vetro scivola, stride leggermente, un rumore sottile,

acuto.

Poi silenzio…

Una testa si avvicina, si appoggia al vetro.

Una goccia cade adagio dalla

fronte, ferma, immobile.

L’uomo è fermo immobile.

Anche la macchina è ferma

immobile

Un’autostrada, un’autostrada di macchine ferme.

Molte, moltissime macchine

ferme, una fila di macchine ferme

È successo qualcosa, è successo qualcosa, rumore di clacson, sirena a luci

intermittente

«Sì, qualcosa al chilometro 107. Un camion.»

Ancora silenzio

La fila è ferma, qualcuno scende.

Silenzio

Un silenzio assurdo.

Si sente parlare in inglese, lontano, bassa voce,

come in un sogno.

Ancora sirena lamentosa, ovattata, lontana

Si risale.

La fila procede adagio.

Qualche sorpasso timido, emozionante, 120,

150, 190. Lampeggiatore, sorpasso.

Lampeggiatore, sorpasso, clacson,

la prima galleria, luci di posizione, lampeggiatore, sorpasso, la seconda

galleria

Il paesaggio si muove, non è più orizzontale, macchie verdi in alto, in basso,

si distende a scaletta, saltellante, gradevole

Galleria, buio, luce

Galleria, buio, luce

Galleria, buio, luce

Apertura, ci siamo, il mare, il mare, il mare

Машина.

Новий, стандартний, чистий автомобіль.

двигун в порядку,

У мене був останній сервіс, все працювало.

Відшліфований, пофарбований,

оброблені в його обробці

Коробка передач являє собою невеликий клош, оброблений на стику сильфоном зі штучної шкіри

блискучі, стьобані

Місце для змін, дуже сучасний, чорний, фактурний прямокутник

Попільнички з непрозорими чорними пластиковими дверцятами, повністю функціональні

Рука, рука чоловіка, біла, не дуже волохата, рухається повільно,

відкриває клапан.

Скло ковзає, злегка скричить, ледь чутний шум,

гострий.

Тоді тиша...

Підходить голова, спирається на скло.

З нього повільно падає крапля

лоб, твердий, нерухомий.

Чоловік нерухомий.

Автомобіль також нерухомий

нерухомий

Шосе, траса стаціонарних автомобілів.

Багато, багато машин

стаціонарний, ряд стаціонарних вагонів

Щось сталося, щось сталося, сигнали, сирена

переривчастий

«Так, щось на 107 кілометрі. Вантажівка».

Досі тиша

Черга зупинена, хтось виходить.

Тиша

Абсурдна тиша.

Ви чуєте, як це говорить англійською, далеко, тихим голосом,

Як уві сні.

Все ще скорботна, приглушена, далека сирена

Воно піднімається.

Лінія йде повільно.

Якийсь сором'язливий, захоплюючий обгін, 120,

150, 190. Проблисковий, обгін.

Миготливе світло, обгін, гудок,

перша галерея, габаритні вогні, мигалка, обгін, друга

тунель

Пейзаж рухається, він уже не горизонтальний, зелені плями вгорі, внизу,

вона тягнеться, як драбина, стрибка, приємна

Галерея, темна, світла

Галерея, темна, світла

Галерея, темна, світла

Відкриваємо, ось ми, море, море, море