La bugia - Giorgio Gaber

Credo nella bugia

quando un bambino si nasconde

quando sdraiato, timido, in mezzo all’erba

non fa niente di male, accarezza il suo corpo e dolcemente si masturba

?

cos?

naturale

ma poi non lo pu?

dire.

Dunque credo nella bugia

quando un bambino si difende

con tutti i suoi divieti non pu?

far meglio

la sua unica arma?

salvare se stesso con l’aiuto di un imbroglio

non?

un fatto di forma,?

in cerca della sua normalit?.

Com'?

strana la nostra morale

se?

un fatto naturale

diventa la tua prima oscenit?

com'?

strana la nostra apprensione

ci vuole un’invenzione

non?

per stravaganza o per follia:

viva la bugia!

Credo nella bugia

quando un bambino non si arrende

trova con la finzione la sua misura

sfugge ad ogni giudizio

per non esser costretto a fare un torto alla natura

la bugia che bel vizio…

vorrei essere sincero come lui.

Non?

per stravaganza o per follia:

viva la bugia!

Я вірю в брехню

коли дитина ховається

коли лежить, сором’язливий, серед трави

не робить нічого поганого, пестить її тіло і ніжно мастурбує

?

cos?

природний

але тоді не можна?

сказати.

Тому я вірю в брехню

коли дитина захищається

з усіма своїми заборонами не може?

робити краще

його єдина зброя?

врятуватися за допомогою шахрайства

ні?

факт форми ,?

в пошуках своєї нормальності.

Як?

наша мораль дивна

себе?

природний факт

стає твоєю першою непристойністю?

як?

наше побоювання дивне

потрібен винахід

ні?

з екстравагантності чи з божевілля:

хай живе брехня!

Я вірю в брехню

коли дитина не здається

вона знаходить міру з художньою літературою

воно уникає будь-якого судження

щоб не змусили шкодити природі

брехня, який гарний порок...

Я хотів би бути таким же щирим, як він.

Не?

з екстравагантності чи з божевілля:

хай живе брехня!