L'impotenza - Giorgio Gaber

Io ti sfioro e non so quanto sia emozionante

Tu mi guardi e mi chiedi se sono presente

Io penso alla nostra impotenza, ad un gesto d’amore

Sì quel senso vitale che un po' si conosce

Qualche cosa di dentro che affiora, che cresce

La voglia di credere anche ad un gesto d’amore

No, non dico l’amore che sappiamo un po' tutti

No, non dico l’amore che ci capita spesso

Per amare io devo conoscere me stesso

Camminare in un posto, mangiare qualcosa

Sentire che sei in una stanza

Adoprare le mani, toccare un oggetto

Capire la sua consistenza

Imparare a sentire il presente

In un tempo così provvisorio

Esser giusti su un metro di terra

Sentire che il corpo è in perfetto equilibrio

Peccato, io non so mangiare

Peccato, io non so dormire

Non so camminare in un prato

Non so neanche amare

Peccato

Io ti sfioro e non so quanto sia emozionante

Tu mi guardi e mi chiedi se sono presente

Io penso alla nostra impotenza, ad un gesto d’amore

Io ti passo la mano sugli occhi un po' stanchi

Poi mi accosto al tuo viso, al tuo seno, ai tuoi fianchi

E cresce la voglia di unirci in un gesto d’amore

No, non dico l’amore che si può anche fare

Ma l’amore

Я торкаюся вас і не знаю, наскільки це захоплююче

Ти дивишся на мене і питаєш, чи я присутній

Я думаю про наше безсилля, про жест любові

Так, той життєвий сенс, який мало відомий

Щось всередині, що з'являється, що росте

Бажання вірити навіть у жест любові

Ні, я не кажу про любов, яку ми всі трохи знаємо

Ні, я не маю на увазі кохання, яке з нами часто трапляється

Щоб любити, я повинен пізнати себе

Пройдіться до місця, з’їжте щось

Відчуття, що ти в кімнаті

Використовуйте руки, торкніться предмета

Розуміння його послідовності

Навчіться відчувати сьогодення

У такий тимчасовий час

Бути праведним на метрі землі

Відчуття, що тіло знаходиться в ідеальній рівновазі

Шкода, я не знаю, як їсти

Шкода, я не знаю, як спати

Я не можу ходити на лузі

Я навіть не вмію любити

гріх

Я торкаюся вас і не знаю, наскільки це захоплююче

Ти дивишся на мене і питаєш, чи я присутній

Я думаю про наше безсилля, про жест любові

Я проводжу рукою по твоїх трохи втомлених очах

Тоді я підходжу до твого обличчя, твоїх грудей, твоїх стегон

І бажання об’єднатися в жесті любові зростає

Ні, я не кажу про кохання, яке теж можна зробити

Але любов