L'Abitudine - Giorgio Gaber

Eh sì, più gli anni passano più ci si abitua a vivere… e quando ci si abitua

a vivere…

La vita è questa roba qui per tutti, nessuno escluso.

Già, perché magari uno

pensa… ma va là… anche essere importanti, uno di quelli che contano,

che sono tutti i giorni sui giornali, alla televisione… è lo stesso, dai,

è uguale…

Per dire…

Io, se fossi Berlusconi, quando c'è la pubblicità cambierei canale

Io, se fossi Pippo Baudo, mi porterei una brandina in televisione

Io, se fossi Gassman, non ne farei una tragedia

Io, se fossi Licio Gelli, mi presenterei nelle liste del partito radicale

Io, se fossi Tinto Brass, proverei a scopare

Io, se fossi Pertini, avrei un solo rimpianto: quello di essere vissuto

all’epoca di Craxi.

Come noi, del resto…

La vita è così… più o meno una vita vale l’altra, dopo un po' ci si abitua a

tutto, il mondo perde di fascino, ed è naturale ritrovarsi a guardarlo con un

certo distacco.

Anche i più entusiasti, come me, a una certa età finiscono col

non stupirsi più di nulla

О так, чим більше минають роки, тим більше ти звикаєш жити... а коли звикаєш

жити…

Життя — це тут для всіх, крім жодного.

Так, тому що, можливо, один

подумайте ... але це йде туди ... також будь важливий, один з тих, що мають значення,

що щоденно в газетах, на телебаченні... це те саме, давай,

це ж…

Сказати…

Якби я був Берлусконі, коли є реклама, я б змінив канал

Якби я був Піппо Баудо, я б узяв ліжечко на телебаченні

Я, якби я був Гассманом, не зробив би з цього трагедії

Якби я був Лічіо Джеллі, я б був у списках Радикальної партії

Я, якби я був Тінто Брасс, спробував би трахнути

Якби я був Пертіні, я б шкодував лише про одне: про те, що пережив

за часів Краксі.

Зрештою, як і ми...

Життя таке... більш-менш одне життя так само добре, як інше, через деякий час звикаєш

Все, світ втрачає свою чарівність, і цілком природно побачити, що дивишся на нього з a

певна відстороненість.

Навіть найбільш ентузіасти, як я, в певному віці закінчують

більше нічому не дивуйся