Il suicidio (prosa) - Giorgio Gaber

Bella serata, proprio una bella serata

E poi gli amici ti tirano su, si parla si canta, si ride

Che risate si fa quando si ride

Vabbè, spogliamoci va

Tu guarda che faccia, spalle curve, le gambe magre, e ste mutande,

color pervinca

Non importa, questa volta va a finire che lo faccio sul serio

Ma sì, bisogna farla finita, magari davanti allo specchio, sì nudo,

via anche le mutande

Ecco questo sono io

Gli specchi non servono a niente, non so neanche che faccia avrò con gli occhi

chiusi

Non riesco a fregarlo, non importa

Questa volta va a finire che lo faccio per davvero

Mi ricordo che una volta volevo ammazzarmi per amore, mi aveva detto che non mi

amava più, un attimo prima che glielo dicessi io.

Quel tanto che basta a farti

impazzire

Ti senti escluso abbandonato, e lei non si accorge neanche dell’ingiustizia che

ti ha fatto

E tu, ti ammazzi.

Così impara

E dopo, ti amerà per tutta la vita, la sua

Suicidio troppo emotivo, a caldo

Ma tu guarda che faccia che c’ho io, non c’ho mica la faccia di uno che soffre

È il mondo.

Suicidio a freddo, di controinformazione

Pum!

E tutto cambia, e il mondo, fino a un attimo prima tremendo e ostile

contro di te, viene subito a rotolarsi ai tuoi piedi come una palla docile

sorniona scodinzolante affettuosa.

Un cocker

Peccato che poi non c’hai la soddisfazione di vederlo, il cocker

Quasi quasi mi rivesto, e vado da Giuseppe: Giuseppe è sensibile,

so già cosa mi dice: «Ci sono mille modi di riinteressarsi alla vita».

Lui ci crede ciecamente alle passioni

«Mille modi, c'è gente che fotografa i rapaci nei loro nidi, e fa dei corsi

meravigliosi per impadronirsi di queste tecniche speciali»

Ci sono davvero questi corsi sai, c'è tutto

No, non devo andare da Giuseppe, non posso distrarmi con la fotografia.

Siamo così futili, che le distrazioni ci possono impedire, di ammazzarci

No, meglio Athos allora, ma sì Athos è più obiettivo, non sta mica a tirarmi su

di morale coi soliti discorsi sulla vita, è troppo intelligente, vado lì,

gli racconto tutto, tutto tutto fino alla fine

«Ecco Athos, lo vedi anche tu, sono un fallito

E lui «Sì» e mi indica la scogliera

Sto deficiente, insensibile, ma che si ammazzi lui, la scogliera,

casomai il modo me lo scelgo io, un modo che sia mio, un modo che sia giusto

per

Bisogna essere prudenti quando ci si ammazza, sennò si fan delle figure dai,

la scogliera, ma la scogliera, la sc- la scogliera va bene per Bergman,

nordico, religioso, eh

Già, come si ammazzerà la gente importante eh?

No dico, quelli famosi

Per dire, Barbato, Andrea Barbato… con calma

Scrive l’ultima cartolina, e si svena.

Due gocce di sangue

E la Dellera?

Francesca, tutta nuda, uno spillettino, *pss*

E Lucio Battisti?

A fari spenti nella notte, questa era facile

E Craxi?

Craxi sì, me lo vedo, una sfilata macchina scoperta, lui in piedi,

sorride alla folla, paga un sicario: Martelli

Da una finestra, *pum trac* come un presidente

Occhetto… lapidato sì, dai suoi

E Cossiga?

Cossiga in diretta tra reti unificate, esterna due parole, quattro,

venti cazzate, tanto il Quirinale smentisce, arriva Galloni con il calice,

la cicuta

E sulla sua tomba solo gladioli

E io, no dico io, con questa faccia, questa cameretta, queste mutande,

potrei buttarmi sotto?

Troppo vitale

Oppure potrei- no, non va bene, ma possibile che oggi, non si riesca a trovare

un modo che non sia vecchio, superato, inadeguato, ridicolo

Forse oggi esteticamente, mi rimetto gli slip pervinca, mi rivesto, esco,

e vedremo come va a finire

C'è una fine per tutto

E non è detto che sia sempre la morte

Гарний вечір, просто прекрасний вечір

А потім друзі підбадьорюють, розмовляють, співають, сміються

Що ти смієшся, коли смієшся

Ну що ж, давайте роздягнемося

Ти дивишся на його обличчя, згорблені плечі, тонкі ноги, і ці труси,

барвінкового кольору

Неважливо, цього разу виявляється, що я це маю на увазі

Але так, ми повинні покінчити з цим, можливо, перед дзеркалом, так, голим,

зняти навіть трусики

Ось це я

Дзеркала ні до чого, навіть не знаю, як виглядатимуть мої очі

ЗАЧИНЕНО

Я не можу його обдурити, це не має значення

Цього разу виявляється, що я роблю це по-справжньому

Я пам’ятаю, як одного разу я хотіла вбити себе заради кохання, він сказав мені, що ні

він любив більше, якраз перед тим, як я йому сказала.

Лише достатньо, щоб зробити вас

божеволіти

Ви відчуваєте себе виключеним і покинутим, а вона навіть не помічає цієї несправедливості

зробив тебе

А ти вбиваєш себе.

Тож вчіться

І після цього він буде любити тебе все життя, своє

Занадто емоційне, гаряче самогубство

Але подивіться, яке в мене обличчя, я не маю обличчя того, хто страждає

Це світ.

Холодне самогубство, зустрічна інформація

Пум!

І все змінюється, і світ, аж до моменту страшний і ворожий

проти вас воно одразу ж котиться до ваших ніг, мов слухняний м’яч

ласкаво хитро виляє хвостом.

Кокер

Шкода, що ви не маєте задоволення від того, що бачите кокера

Я майже одягаюся, і йду до Йосипа: Йосип чутливий,

Я вже знаю, що воно мені говорить: «Є тисяча способів знову зацікавитися життям».

Він сліпо вірить в пристрасті

«Тисячою способів є люди, які фотографують хижих птахів у своїх гніздах, проходять курси

чудово для оволодіння цими особливими техніками »

Ці курси справді є, ти знаєш, там є все

Ні, мені не потрібно йти до Джузеппе, я не можу відволікатися на фотографію.

Ми настільки марні, що відволікання можуть завадити нам вбити себе

Ні, тоді Атос краще, але так, Атос об'єктивніший, він не збирається мене підбадьорити

моральний зі звичайними розмовами про життя, він занадто розумний, я йду туди,

Я йому все, все до кінця

«Ось Афон, ви теж бачите, я невдаха

А він «Так» і показує на скелю

Я дурень, нечутливий, але нехай він убиває скелю,

якщо я виберу шлях, який я вибираю, шлях, який є моїм, шлях, який правильний

для

Ви повинні бути обережні, коли вбиваєте себе, інакше ви віяєте фігури,

скеля, але скеля, скеля - це добре для Бергмана,

Скандинавські, релігійні, га

Так, як вбиватимуть важливих людей?

Ні, кажу, знамениті

Сказати, Барбато, Андреа Барбато… спокійно

Він пише останню листівку і непритомніє.

Дві краплі крові

А Деллера?

Франческа, вся гола, шпилька, *пс*

А Лусіо Баттісті?

З вимкненими фарами вночі це було легко

А Краксі?

Краксі так, я бачу це, парад відкритих автомобілів, він стоїть,

посміхається натовпу, платить вбивцю: Мартеллі

З вікна * пум трак * як президент

Око ... забитий камінням так, своїм

А Коссіга?

Cossiga живе між уніфікованими мережами, зовнішні два слова, чотири,

Двадцять дурниці, стільки заперечує Квірінале, Галлоні приходить зі склянкою,

болиголов

А на його могилі тільки гладіолуси

І я, ні, кажу, з цим обличчям, цією кімнатою, цією білизною,

Чи можу я кинутися під?

Занадто життєво важливий

Або вони можуть, це погано, але можливо, що сьогодні ви не можете його знайти

спосіб не старий, застарілий, неадекватний, смішний

Може, сьогодні естетично, я одягаю барвінкові трусики, одягаю, виходжу,

і побачимо чим це закінчиться

Усьому є кінець

І це не обов’язково означає смерть постійно