Il dilemma - Giorgio Gaber

In una spiaggia poco serena

camminavano un uomo e una donna

e su di loro la vasta ombra di un dilemma.

L’uomo era forse pi?

audace

pi?

stupido e conquistatore

la donna aveva perdonato, non senza dolore.

Il dilemma era quello di sempre

un dilemma elementare

se aveva o non aveva senso il loro amore.

In una casa a picco sul mare

vivevano un uomo e una donna

e su di loro la vasta ombra di un dilemma.

L’uomo?

un animale quieto

se vive nella sua tana

la donna non si sa se ingannevole o divina.

Il dilemma rappresenta

l’equilibrio delle forze in campo

perch?

l’amore e il litigio sono le forme del nostro tempo.

Il loro amore moriva

come quello di tutti

come una cosa normale e ricorrente

perch?

morire e far morire

?

un’antica usanza

che suole aver la gente.

Lui parlava quasi sempre

di speranza e di paura

come l’essenza della sua immagine futura.

E coltivava la sua smania

e cercava la verit?

lei l’ascoltava in silenzio, lei forse ce l’aveva gi?.

Anche lui curiosamente

come tutti era nato da un ventre

ma purtroppo non se lo ricorda o non lo sa.

In un giorno di primavera

quando lei non lo guardava

lui rincorse lo sguardo di una fanciulla nuova.

E ancora oggi non si sa se era innocente come un animale

o se era come instupidito dalla vanit?.

Ma stranamente lei si chiese

se non fosse un’altra volta il caso

di amare e di restar fedele al proprio sposo.

Il loro amore moriva

come quello di tutti

con le parole che ognuno sa a memoria

sapevan piangere e soffrire

ma senza dar la colpa

all’epoca o alla Storia.

Questa voglia di non lasciarsi

?

difficile da giudicare

non si sa se?

cosa vecchia o se fa piacere.

Ai momenti di abbandono

alternavano le fatiche

con la gran tenacia che?

propria delle cose antiche.

E questo?

il sunto di questa storia

per altro senza importanza

che si potrebbe chiamare appunto resistenza.

Forse il ricordo di quel Maggio

gli insegn?

anche nel fallire

il senso del rigore, il culto del coraggio.

E rifiutarono decisamente

le nostre idee di libert?

in amore

a questa scelta non si seppero adattare.

Non so se dire a questa nostra scelta

o a questa nostra nuova sorte

so soltanto che loro si diedero la morte.

Il loro amore moriva

come quello di tutti

non per una cosa astratta

come la famiglia

loro scelsero la morte

per una cosa vera

come la famiglia.

Io ci vorrei vedere pi?

chiaro

rivisitare il loro percorso

le coraggiose battaglie che avevano vinto e perso.

Vorrei riuscire a penetrare

nel mistero di un uomo e una donna

nell’immenso labirinto di quel dilemma.

Forse quel gesto disperato

potrebbe anche rivelare

come il segno di qualcosa che stiamo per capire.

Il loro amore moriva

come quello di tutti

come una cosa normale e ricorrente

perch?

morire e far morire

?

un’antica usanza

che suole avere la gente.

На не дуже спокійному пляжі

йшли чоловік і жінка

і на них величезна тінь дилеми.

Чоловік, можливо, був більше?

сміливий

пі?

дурний і переможець

жінка пробачила, не без болю.

Дилема була така ж, як завжди

елементарна дилема

чи мала сенс їхня любов.

У будинку з видом на море

жили чоловік і жінка

і на них величезна тінь дилеми.

Чоловік?

тиха тварина

якщо живе у своєму лігві

жінка невідомо, оманлива чи божественна.

Дилема представляє

співвідношення сил у полі

чому

любов і сварка — це форми нашого часу.

Їхнє кохання вмирало

як у всіх

як звичайна і повторювана річ

чому

померти і змусити померти

?

давній звичай

що люди зазвичай мають.

Він майже завжди говорив

надії та страху

як сутність її майбутнього іміджу.

І він культивував свою тягу

і шукав правди?

вона слухала це мовчки, може, вона вже була.

Цікаво, що він теж

як і всі, він народився з лона

але, на жаль, не пам'ятає або не знає.

У весняний день

коли вона не дивилася на нього

він переслідував погляд нової дівчини.

І навіть сьогодні невідомо, чи був він невинний як тварина

чи якби він був ошелешений марнославством?

Але дивно вона здивувалася

якби це не було знову так

любити і залишатися вірним своєму чоловікові.

Їхнє кохання вмирало

як у всіх

зі словами, які кожен знає напам’ять

вони вміли плакати і страждати

але без звинувачень

того часу чи історії.

Це бажання не розлучатися

?

важко судити

не знаю чи?

стару річ або якщо хочете.

У моменти залишення

вони чергували свої зусилля

з великою завзятістю, що?

властиво стародавнім речам.

І це?

короткий зміст цієї історії

до того ж без значення

що можна назвати опором.

Можливо, спогад про той травень

ти його навчив?

навіть у невдачі

почуття строгості, культ мужності.

І вони рішуче відмовилися

наші ідеї свободи?

закоханий

вони не знали, як пристосуватися до цього вибору.

Не знаю, чи варто говорити про цей наш вибір

або до цієї нашої нової долі

Я знаю лише те, що вони вбили себе.

Їхнє кохання вмирало

як у всіх

не для абстрактної речі

як сім'я

вони обрали смерть

за справжню річ

як сім'я.

Я хотів би побачити більше?

ясно

переглянути свій шлях

відважні битви, які вони виграли і програли.

Я хотів би проникнути

в таємниці чоловіка і жінки

у величезному лабіринті цієї дилеми.

Можливо, цей відчайдушний жест

це також може виявитися

як ознака чогось, що ми збираємося зрозуміти.

Їхнє кохання вмирало

як у всіх

як звичайна і повторювана річ

чому

померти і змусити померти

?

давній звичай

що люди зазвичай мають.