Il delirio - Giorgio Gaber

Se si vivesse a lungo

Non si saprebbe più dove andare

Per rifarsi una felicità

Dovunque abbiamo abbandonato

Degli aborti di felicità

A marcire negli angoli delle strade

L’India è un museo di tentativi di felicità, e l’Africa, il Pakistan…

Il mondo è un museo di sforzi

Che restano a metà

Di sforzi per rendere vani

I nostri slanci, le nostre gioie, i nostri amori

Cantare, cantare le Beatici, le Laure.

Mettere incinta le cameriere…

E accorgersi di avere sempre adorato… a buon mercato

Bisogna essere più precisi

Nell’amore, nei gusti

Nelle passioni, nella scelta dei posti

Sono dappertutto i nostri aborti

Sparpagliati da tutte le parti

E tentiamo ancora

Perché è giusto tentare

E produciamo slanci

Che poi buttiamo in mare

Che si spezzano subito e li buttiamo via

E diventano aborti, aborti di allegria

E se la nostra allegria fosse un dolore

Un dolore straziante, solitario

In ogni strada ci sarebbe un urlo

Il delirio… il delirio…

Se si vivesse a lungo

Non si saprebbe più come fare

Per rifarsi una rabbia giusta

Sì perché anche di rabbia

Anche di odio

Noi lasciamo troppi aborti in giro

L’Italia è un museo di tentativi di sovversione, di fermenti nuovi,

di cose che nascono… che crescono…

Il mondo è un museo di sforzi

Di strane acrobazie

Per rendere più efficace

Il nostro impegno, la nostra rabbia, le nostre follie

Non si può dire che manchiamo di volontà.

Tentativi da tutte le parti:

una rassegna, una rassegna di pezzi.

Una fiera campionaria di cose abbozzate e

messe in mostra: un pezzo d’amore, una rabbia finita male, un po' di politica,

un inizio di cultura.

Se tu avessi bisogno di tentativi, ce n'è per tutte le

occasioni della vita.

Basta saper scegliere

Bisogna essere più precisi

Anche nell’odio, nell’eresia

Nell’indirizzare la rabbia, la follia

La nostra impotenza, la nostra incertezza

Ci limita ad odiare senza nessuna esattezza

Ci vuole un odio, un odio che rimane

Non basta sapere che abbiamo cominciato bene

Le nostre ribellioni non durano molto

Sono aborti di rabbia, di rabbia senza volto

Non è soltanto una rabbia, è già pazzia

Uno sfogo straziante, solitario

E in ogni strada c'è davvero un urlo

Il delirio… il delirio…

È un uomo rabbioso che odia da solo

Ma ormai non fa niente di male

Abbaia alla luna, non morde nessuno

Persino il delirio diventa una cosa normale

Ho bisogno di un delirio

Che sia ancora più forte

Ma abbia un senso di vita

E non di morte

Якби ти прожив довго

Людина вже не знала б, куди йти

Щоб знову зробити себе щасливим

Де б ми не покинули

Про аборти щастя

Гнити на розі вулиць

Індія - це музей спроб щастя, а Африка, Пакистан...

Світ – це музей старань

Які залишаються посередині

Марні зусилля

Наші пориви, наші радості, наші кохання

Спів, спів Беатичі, Лаври.

Завагітніти офіціантки...

І зрозумійте, що ви завжди любили... дешеве

Треба бути точнішими

У коханні, у смаках

У пристрастях, у виборі місць

Наші аборти є скрізь

Розкидані скрізь

І ми пробуємо ще раз

Бо спробувати правильно

І ми створюємо імпульс

Яку потім викидаємо в море

Які відразу ламаються і ми їх викидаємо

І вони стають абортами, абортами радості

Що якби наше щастя було болем

Самотній, нестерпний біль

На кожній вулиці був би крик

Марення... марення...

Якби ти прожив довго

Людина вже не знала б, як це зробити

Щоб компенсувати правильний гнів

Так, також через злість

Також від ненависті

Ми залишаємо забагато абортів

Італія – це музей спроб підриву, нових бродінь,

про речі, які народжуються... що ростуть...

Світ – це музей старань

Про дивні трюки

Щоб зробити його ефективнішим

Наша відданість, наш гнів, наші дурості

Не можна сказати, що нам бракує сили волі.

Спроби з усіх боків:

огляд, огляд штук.

Ярмарок ескізних речей e

виставити на показ: шматочок любові, гнів, який закінчився погано, трохи політики,

початок культури.

Якщо вам потрібно спробувати, знайдеться щось для всіх

випадки життя.

Просто потрібно знати, як вибрати

Треба бути точнішими

Навіть у ненависті, в єресі

У вирішенні гніву, божевілля

Наша безпорадність, наша невпевненість

Це обмежує нас ненавистю без будь-якої точності

Потрібна ненависть, ненависть, яка залишається

Недостатньо знати, що ми добре почали

Наші повстання тривають недовго

Це аборти гніву, безликого гніву

Це не просто лють, це вже божевілля

Страшний, самотній спалах

І на кожній вулиці справді крик

Марення... марення...

Він злий чоловік, який ненавидить самотність

Але зараз це не болить

На місяць гавкає, нікого не кусає

Навіть марення стає нормальним явищем

Мені потрібна омана

Хай буде ще сильніше

Але майте відчуття життя

І не від смерті