È sabato - Giorgio Gaber

È sabato, è sabato

Le nove e mezzo di sera, niente di anormale

Ceniamo agli stessi posti eppure c'è qualcosa

Si sente, prova a guardarla, c'è un’aria strana

Non facciamo l’amore da una settimana

È sabato, è sabato

Domani niente lavoro, forse andiamo al mare

Le slaccio la cintura e resto un po' a guardare

La linea armoniosa del collo, la curva delle anche

Che per me sono cose risapute e stanche

Ma è nell’aria

Non so da che cosa ma si sente, è nell’aria

Si vede dai gesti, dai silenzi, è nell’aria

In fondo è così naturale

Un piccolo sforzo iniziale

Poi tutto, tutto va da sé

Tutto va da sé

Senza fatica, senza fatica

Le mani si muovono, accarezzano i fianchi

Le bocche si avvicinano poi si staccano ancora

I corpi si sfiorano poi si allontanano

Di scatto si riallacciano poi si comprimono

Il respiro è più forte, incalzante

Più affannoso, morboso, ansimante

Parole sconnesse, frenetiche, senza pudore

È l’amore, è l’amore, è l’amore

È sabato, è sabato

Sdraiati nudi sul letto, un asciugamano

Adesso c'è un gran silenzio, un senso d’abbandono

Un letto che cigola piano, si avverte il suo rumore

Nella stanza di sotto stan facendo l’amore

Più forte

Spaventoso come un treno, si sente, più forte

Poi gridi, soffocati mugolii, sempre più forte

Lamenti e respiri affannosi

Signori così rispettosi

Come fanno?

Non ce li vedo

Non ce li vedo proprio

Come conigli, come maiali

Mi alzo, vado in bagno, le mani appiccicose

Rumore di acqua che scorre, la pancia appiccicosa

Dall’appartamento di sopra, dall’appartamento di sotto

Rumori di gente che si lava

Rumori di cessi e di sciacquoni

Bellissimo, un amore tutti insieme

Un amore collettivo

Ma sì, domani è festa

I letti che si muovono

Sì, sciacquoni, sciacquoni

Forza cessi, è sabato, è sabato, è sabato

Це субота, це субота

Пів на дев’яту вечора, нічого ненормального

Ми вечеряємо в одних і тих самих місцях, а все ж щось є

Ти чуєш, спробуй подивитись, там дивне повітря

Ми не кохалися тиждень

Це субота, це субота

Завтра не буде роботи, можливо, підемо на пляж

Я розстібаю її ремінь, відкидаюся й деякий час дивлюся

Гармонійна лінія шиї, вигин стегон

Це для мене добре відомі і набридливі речі

Але це в повітрі

Не знаю, з чого, але таке відчуття, це в повітрі

Це видно з жестів, з мовчання, це в повітрі

Адже це так природно

Трохи початкових зусиль

Тоді все, все само собою

Все само собою зрозуміло

Без зусиль, без зусиль

Руки рухаються, пестять стегна

Роти зближуються, а потім знову відриваються

Тіла торкаються одне одного, а потім відходять

Вони знову з’єднуються, а потім стискаються

Дихання сильніше, давніше

Більш важкий, хворобливий, задихаючись

Незв’язані, шалені, безсоромні слова

Це любов, це любов, це любов

Це субота, це субота

Лежати гола на ліжку, рушник

Зараз панує велика тиша, відчуття покинутості

Ліжко, яке повільно скрипить, чути його шум

У кімнаті внизу вони займаються любов'ю

Важче

Страшно, як поїзд, відчувається, сильніше

Потім крики, приглушені стогони, все голосніше і голосніше

Плач і хрипи

Такі поважні панове

Як вони це роблять?

я їх не бачу

Я їх насправді не бачу

Як кролики, як свині

Я встаю, йду у ванну, руки липкі

Звук проточної води, липкий живіт

З квартири зверху, з квартири внизу

Шум людей, які миються

Шум унітазів і змиву

Красиво, кохання всі разом

Колективна любов

Але так, завтра свято

Ліжка, які рухаються

Так, унітази зі змивом, унітази зі змивом

Давай, це субота, це субота, це субота