Canzone dell'appartenenza - Giorgio Gaber

L’appartenenza

non?

lo sforzo di un civile stare insieme

non?

il conforto di un normale voler bene

l’appartenenza?

avere gli altri dentro di s?.

L’appartenenza

non?

un insieme casuale di persone

non?

il consenso a un’apparente aggregazione

l’appartenenza?

avere gli altri dentro di s?.

Uomini

uomini del mio passato

che avete la misura del dovere

e il senso collettivo dell’amore

io non pretendo di sembrarvi amico

mi piace immaginare

la forza di un culto cos?

antico

e questa strada non sarebbe disperata

se in ogni uomo ci fosse un po' della mia vita

ma piano piano il mio destino

?

andare sempre pi?

verso me stesso

e non trovar nessuno.

L’appartenenza

non?

lo sforzo di un civile stare insieme

non?

il conforto di un normale voler bene

l’appartenenza

?

avere gli altri dentro di s?.

L’appartenenza

?

assai di pi?

della salvezza personale

?

la speranza di ogni uomo che sta male

e non gli basta esser civile.

E' quel vigore che si sente se fai parte di qualcosa

che in s?

travolge ogni egoismo personale

con quell’aria pi?

vitale che?

davvero contagiosa.

Uomini

uomini del mio presente

non mi consola l’abitudine

a questa mia forzata solitudine

io non pretendo il mondo intero

vorrei soltanto un luogo un posto pi?

sincero

dove magari un giorno molto presto

io finalmente possa dire questo?

il mio posto

dove rinasca non so come e quando

il senso di uno sforzo collettivo per ritrovare il mondo.

L’appartenenza

non?

un insieme casuale di persone

non?

il consenso a un’apparente aggregazione

l’appartenenza

?

avere gli altri dentro di s?.

L’appartenenza

?

un’esigenza che si avverte a poco a poco

si fa pi?

forte alla presenza di un nemico, di un obiettivo o di uno scopo

?

quella forza che prepara al grande salto decisivo

che ferma i fiumi, sposta i monti con lo slancio di quei magici momenti

in cui ti senti ancora vivo.

Sarei certo di cambiare la mia vita se potessi cominciare a dire noi.

Членство

ні?

зусилля цивільного бути разом

ні?

комфорт звичайного кохання

членство?

мати інших всередині себе.

Членство

ні?

випадкова колекція людей

ні?

згоду на очевидне об’єднання

членство?

мати інших всередині себе.

Чоловіки

чоловіки мого минулого

що ти маєш міру обов'язку

і колективне почуття любові

Я не прикидаюся, що здаюся твоїм другом

Мені подобається уявляти

сила культу cos?

стародавній

і ця дорога не була б відчайдушною

якби в кожному чоловікові була трішки мого життя

але поволі моя доля

?

ходити все більше і більше?

до себе

і нікого не знайти.

Членство

ні?

зусилля цивільного бути разом

ні?

комфорт звичайного кохання

членство

?

мати інших всередині себе.

Членство

?

набагато більше?

особистого порятунку

?

надія кожного хворого

і йому мало бути громадянським.

Це та сила, яку ви відчуваєте, якщо ви є частиною чогось

що в s?

переповнює будь-який особистий егоїзм

з тим більше повітря

це важливо?

справді заразний.

Чоловіки

чоловіки мого сьогодення

звичка мене не втішає

до цієї моєї вимушеної самотності

Я не претендую на весь світ

Я хотів би лише місце більше?

щирий

де, можливо, дуже скоро

Чи можу я нарешті сказати це?

моє місце

де воно відроджується не знаю як і коли

відчуття колективних зусиль, щоб заново відкрити світ.

Членство

ні?

випадкова колекція людей

ні?

згоду на очевидне об’єднання

членство

?

мати інших всередині себе.

Членство

?

потреба, яка відчувається поступово

ти робиш більше?

сильний у присутності ворога, мети чи мети

?

та сила, яка готує до великого вирішального стрибка

що зупиняє річки, зрушує гори з поривом тих чарівних моментів

де ти ще почуваєшся живим.

Я б неодмінно змінив своє життя, якби міг почати говорити про нас.