1981 - Giorgio Gaber

Ma la Storia lasciò l’uomo

al numero 1981

e l’uomo come congelato

non intravedeva il suo destino.

Non era il capolinea

qualcosa doveva accadere

lo suggeriva una fede spontanea

che non era ancora il tempo di morire.

Il vecchio saggio

e il bimbo appena nato

guardavano la notte

dove il caso è in agguato.

E la notte

lasciava intravedere la notte

col trucco metafisico e scioccante

che l'è proprio

le cose che riuscivano a stupire

il bimbo e il vecchio.

Come ad esempio su di un cielo eterno

un grattacielo illuminato di pistacchio.

Il vecchio saggio

e il bimbo tra le braccia della mamma

di fronte a quella strana meraviglia

rinnovarono il dilemma

se quelle cose colorate e straordinarie

sarebbero col tempo diventate

se a Dio fosse piaciuto

necessarie.

Ma di una cosa siamo certi

che i loro occhi vedevano

non so se con fiducia o senza scampo

quell’enorme assurdità che è il tempo.

Signore Iddio, non so se faccia bene o faccia male

assistere ogni tanto al tuo definitivo e ricorrente funerale.

Questa volta c’era poca gente,

troppo poca gente

di cardinali e papi non se ne son visti

del resto i tuoi ministri

sono troppo effettuali

a noi piaceva immaginarli un po' più metafisici e mentali

a noi che siamo i più ultimi fedeli

ma a scanso di fraintesi non faccio il polemista per mestiere

cerco solo di capire

di capire come fa la gente a vivere contenta

senza la forza vitale di una spinta

di capire come fa la gente che vive

senza correr dietro a niente.

È vero sono un po' anarcoide e pieno di livore

ma in questo mondo troppo sazio di analisi brillanti e di torpore

ci sarà pure un po' di spazio per chi si vuole sputtanare

perché piuttosto che giocare con le più acute e raffinate astuzie del cervello

è meglio ricoprirsi di merda fino al collo

e tirar fuori la rabbia spudorata di chi è stupido ma crede

e urla il suo bisogno disperato di una fede.

Perché Dio c'è ancora

Dio c'è ancora, io insisto

Dio c'è ancora, altrimenti non esisto.

È un Dio inconsueto, che non ha niente di assoluto

è un Dio che non conosce il bene e il male

figuriamoci il sociale

è un Dio severo che con magica ironia

ci diede insieme il falso e il vero

è un Dio inventato, senza altari né vangeli

ma è l’unica mia spinta in questo mondo di infedeli.

Signore Iddio, non so se faccia bene o faccia male

assistere ogni tanto al tuo definitivo e ricorrente funerale.

C’era poca gente appunto

troppo poca gente

e rimpiangevo le piccole sapienze

che ogni trapasso lascia

e poi non resta niente.

E mi veniva il mente quando si credeva come dei bambini

e insieme a tre ragazzi finiti male si livellava destini.

Ma come fate ora a vivere e a morire

senza qualcosa da inseguire

ma come fate a viver tra la gente

con l’anima neutrale e indifferente.

È vero, si perde un po' il pudore a riparlare di morale

però mi fa un po' schifo saltellare dal fanatismo più feroce

all’abbandono più totale

e praticare nei salotti la tecnica furbastra

di fare a gara chi è più a destra.

Confronto a questi ironici infedeli senza il minimo spessore

è molto meglio la mancanza più assoluta di pudore

confronto allo snobismo dei guardoni distaccati e intelligenti

è molto meglio persino la retorica dei vecchi sentimenti

è molto meglio l’urlo disperato di un coglione

che muore e che ha bisogno di una nuova religione.

Perché Dio c'è ancora,

Dio c'è ancora, io insisto

Dio c'è ancora, altrimenti io non esisto.

È un Dio incostante

che non ha mai fermato niente

è un Dio che si rincorre senza scampo

è l’immagine del tempo.

È un Dio un po' strano che ci insegna la follia

di ribaltare sempre il piano

è un Dio ancestrale che è l’essenza del pensiero

la forza naturale che mi spinge verso il vero.

Signore Iddio, non so s'è irriverente o s'è normale

dover ricominciare dal tuo definitivo e ricorrente funerale.

Але історія залишила людину

за номером 1981

а чоловік ніби замерз

він не бачив своєї долі.

Це була не кінцева станція

щось мало статися

спонтанна віра підказувала це

що ще не час помирати.

Мудрий старий

і новонародженої дитини

вони спостерігали за ніч

де ховається справа.

І ніч

це дало проблиск ночі

з метафізичним і шокуючим макіяжем

що це є

речі, які встигли вразити

дитина і старий.

Як на вічному небі

освітлений хмарочос з фісташки.

Мудрий старий

і дитина на руках у матері

перед обличчям цього дивного дива

відновив дилему

якщо ці барвисті та надзвичайні речі

з часом вони стануть

якщо Бог любить це

необхідно.

Але в одному ми впевнені

що бачили їхні очі

Я не знаю, з упевненістю чи без втечі

ця величезна нісенітниця, яка є час.

Господи Боже, я не знаю, добре це чи погано

час від часу відвідувати ваші останні й повторювані похорони.

Цього разу людей було мало,

занадто мало людей

кардиналів і пап не бачили

після всіх ваших міністрів

вони занадто ефективні

нам подобалося уявляти їх трохи більш метафізичними і розумовими

нам, які є останніми вірними

але, щоб не було непорозуміння, я не полеміст для життя

Я просто намагаюся зрозуміти

зрозуміти, як люди живуть щасливо

без життєвої сили поштовху

зрозуміти, як це роблять люди, які живуть

ні за чим не бігаючи.

Це правда, що я трохи анархічний і злий

але в цьому світі теж насичений блискучими аналізами і заціпенінням

також знайдеться місце для тих, хто хоче облажатися

тому що замість того, щоб грати з найгострішими і найвитонченішими хитрощами мозку

краще закрийся лайном по шию

і вивести безсоромний гнів тих, хто дурний, але вірить

і кричить про свою відчайдушну потребу у вірі.

Тому що Бог все ще існує

Бог все ще там, я наполягаю

Бог все ще там, інакше мене не існує.

Він незвичайний Бог, у якого немає нічого абсолютного

він Бог, який не знає добра і зла

не кажучи вже про соціальні

є суворим Богом, який з магічною іронією

він дав нам і неправду, і правду

він вигаданий Бог, без вівтарів і євангелій

але це мій єдиний поштовх у цьому світі невірних.

Господи Боже, я не знаю, добре це чи погано

час від часу відвідувати ваші останні й повторювані похорони.

Людей насправді було мало

занадто мало людей

і я шкодував про маленькі мудрості

що кожен уривок залишає

а потім нічого не залишається.

І мені спало на думку, коли він подумав, що він схожий на дітей

і разом із трьома хлопцями, які погасили, він вирівнював свої долі.

Але як тепер жити і помирати

без чого гнатися

але як тобі вдається жити серед людей

з нейтральною і байдужою душею.

Правда, ми втрачаємо скромність, щоб знову говорити про мораль

але від найлютішого фанатизму мені трохи гірко стрибати

до повної залишення

і практикуйте хитру техніку у вітальнях

змагатися, хто правіше.

Порівняння з цими іронічними невірними без найменшої глибини

абсолютна відсутність скромності набагато краще

порівняно зі снобізмом відсторонених і розумних вуайєристів

навіть риторика старих почуттів набагато краща

відчайдушний крик придурка набагато краще

вмирає і потребує нової релігії.

Бо Бог все ще там,

Бог все ще там, я наполягаю

Бог все ще там, інакше мене не існує.

Він непостійний Бог

що ніколи нічого не зупиняло

він Бог, який бігає один за одним без утечі

це образ часу.

Це трохи дивний Бог, який вчить нас божевіллям

щоб завжди перекидати верх

він є прабатьківським Богом, який є сутністю думки

природна сила, яка штовхає мене до істини.

Господи Боже, я не знаю, це нешанобливо чи нормально

вам доведеться починати заново з вашого остаточного та повторюваного похорону.