Sinking with the Sunset - Gillian Carter

In my old age, I am still young.

Getting more punk?

Something people grow out

of.

What is sadness?

Why is it a thing?

I was never one to jot down my thoughts

What is life?

What is love?

Questions I thought I had figured out when I was

younger

When did this happen?

What is change?

Should things change?

As I look at myself (5x) it seems that change is irrelevant it happens to the

best of us

As time goes by I still have no answers, like lost ships sinking with the

sunset, ramblings & drawings in notebooks just to pass the time

Saving myself from myself, unfinished sentences that evoke a feeling

It took me a while, it took me a while, it took me your grace your charm & a

smile.

It took me a while, it took me a while, it took me a while,

it took me a while, it took me your grace your smile.

It took me a while,

it took me a while, it took me a while, it took me a while to admit that I

miss you…

У старості я ще молодий.

Стає більше панку?

Щось люди виростають

з

Що таке смуток?

Чому це речь?

Я ніколи не записував свої думки

Що таке життя?

Що таке любов?

Запитання, які я вважав, я з’ясував, коли був

молодший

Коли це сталося?

Що таке зміна?

Чи варто щось змінити?

Коли я дивлюся на себе (5 разів), здається, що зміни не мають значення, це трапляється з

найкращий із нас

Минає час я досі не маю відповідей, як загублені кораблі, які тонуть разом із

захід сонця, роздуми й малюнки в блокнотах, щоб скоротити час

Рятую себе від себе, незакінчених речень, які викликають почуття

Це зайняло у мене часу, це зайняло часу, зайняло мені ваша милість, твій шарм і

посміхатися.

Мені знадобилося деякий час, мені знадобилося деякий час,

це зайняло у мене часу, зайняла ваша милість ваша посмішка.

Мені знадобився час,

мені знадобився час, мені знадобився час, мені знадобився час, щоб визнати, що я

сумую за тобою…