Il mare e la luna - Gianluca Capozzi

Quel giorno il mare dormiva già

Pancia in su per comodità

E un’isola per cuscino

La luce lo svegliò per metà

Ma non era giorno di già

Era notte c’era la Luna

Alzò gli occhi e la guardò

Bella più di tutto ciò che aveva visto

Perso se ne innamorò

E il suo canto incominciò…

Quanto ti amo tu nunn o’ssaie

Forse non lo capirai mai

Bella come sei ma quanto male sai farmi

Quanto ti amo nun può sapè

Tu che non hai sguardi per me

Spettatore immobile dei tuoi movimenti

Non mi vedi sono quaggiù

Schiavo della tua indifferenza

Preso in una trappola di speranza

Quanto ti amo tu nun o’ssaie

Forse non lo capirai mai

Mentre la tua pioggia scenderà dai miei occhi

Quanto ti amo nun può sapè

Tu che non hai sguardi per me

Che ritorno a vivere ogni volta che muoio per te…

Il mare era infelice e così

La sua vista restava lì

Prigioniero di scoglie e rive

Una tempesta non gli servì

Con le onde dopo capì

Non l’avrebbe neanche sfiorata

E allora corse verso l’orizzonte

Più vicino al cielo ma non servì a niente

Triste poi si rassegnò

E il suo canto continuò…

Quanto ti amo tu nunn' ossaje

Forse non lo capirai mai

Bella come sei ma quanto male sai farmi

Quanto ti amo nun può sapè

Tu che non hai sguardi per me

Spettatore immobile dei tuoi movimenti

Non mi vedi sono qua giù

Schiavo della tua indifferenza

Preso in una trappola di speranza

Quanto ti amo tu nunn' ossaje

Forse non lo capirai mai

Mentre la tua pioggia scenderà dai miei occhi

Quanto ti amo nun può sape

Tu che non hai sguardi per me

Che ritorno a vivere ogni volta che muio per te…

Quanto ti amo tu nunn' ossaje

Forse non lo capirai mai

Mentre la tua pioggia scenderà dai miei occhi

Quanto ti amo nun può sape

Tu che non hai sguardi per me

Che ritorno a vivere ogni volta che muoio per te…

Того дня море вже спало

Живіт піднятий для комфорту

Це острівець для подушки

Світло наполовину розбудило його

Але був ще не день

Була ніч, був Місяць

Він підняв очі й подивився на неї

Красивіше за все, що він бачив

Lost закохався в нього

І почалася його пісня...

Як сильно я люблю тебе, нунн О'Сей

Можливо, ти ніколи не зрозумієш

Як ти гарна, але як погано ти знаєш, як мені вчинити

Як сильно я люблю тебе, ніхто не знає

Ти, що не маєш на мене очей

Нерухомий глядач ваших рухів

Хіба ти не бачиш мене, я тут

Раб твоєї байдужості

Потрапив у пастку надії

Як сильно я люблю тебе, черниця О'Сей

Можливо, ти ніколи не зрозумієш

Поки твій дощ буде падати з моїх очей

Як сильно я люблю тебе, ніхто не знає

Ти, що не маєш на мене очей

Що я повертаюся жити щоразу, коли вмираю за тебе...

Море було нещасливе і так

Його зір залишився там

В'язень скель і берегів

Буря йому не допомогла

З хвилями пізніше він зрозумів

Він би навіть не торкнувся його

А потім побіг до горизонту

Ближче до неба, але це не допомогло

Сумно, тоді вона змирилася

І його спів продовжувався...

Як сильно я люблю тебе нун Оссі

Можливо, ти ніколи не зрозумієш

Як ти гарна, але як погано ти знаєш, як мені вчинити

Як сильно я люблю тебе, ніхто не знає

Ти, що не маєш на мене очей

Нерухомий глядач ваших рухів

Хіба ти мене не бачиш, я тут

Раб твоєї байдужості

Потрапив у пастку надії

Як сильно я люблю тебе нун Оссі

Можливо, ти ніколи не зрозумієш

Поки твій дощ буде падати з моїх очей

Як сильно я люблю тебе, ніхто не знає

Ти, що не маєш на мене очей

Що я повертаюся жити щоразу, коли вмираю за тебе...

Як сильно я люблю тебе нун Оссі

Можливо, ти ніколи не зрозумієш

Поки твій дощ буде падати з моїх очей

Як сильно я люблю тебе, ніхто не знає

Ти, що не маєш на мене очей

Що я повертаюся жити щоразу, коли вмираю за тебе...