Southwest Passage - Ghostlimb

The sordid memories were chasing me

Along the swollen latitudes of a rotten globe

Its time to hang them up

Like sweaty clothes out the window

Once i used to care about coming home

The feeling drowned out easy by the engine drone

Along the bloated longitude of a rotten globe

I always came back

With some long story to tell

Tinged with the helplessness

Of unrelatable detail

But like the monotony of a metronome

I always come home

Погані спогади переслідували мене

Уздовж роздутих широт гнилої земної кулі

Настав час повісити їх

Як спітнілий одяг за вікном

Колись я дбав про повернення додому

Відчуття легко заглушило гут двигуна

Уздовж роздутої довготи гнилої земної кулі

Я завжди повертався

З довгою історією

З відтінком безпорадності

З невідповідними деталями

Але як монотонність метрома

Я завжди приходжу додому