Call Me Ishmael - Get Cape. Wear Cape. Fly

It’s one of those times that I,

Can’t seem to find the words or thoughts,

These hazy eyes, the perfect partner to my weary mind,

And it’s not been a matter of days

In fact it’s felt like an age since i last sat down or,

Saw a town that wasn’t linked by shores.

And fatigues soon ignored,

As your feet hit the board, or as the beat hits the floor,

These are the moments that we live for,

The ones who constantly try, to appease our nine to fives

They are the ones that justify, all the things that we forsake.

You are not your job, and you are not the clothes you wear,

You are the words that leave your mouth so speak up, speak up loud,

For none of us want to sit,

In evaluations taking notes for hours,

We’re all sick and tired of waiting, lets set sail.

And fatigues soon ignored,

As your feet hit the board, or the beat hits the floor,

These are the moments that we live for,

The ones who constantly try, to appease our nine to fives

They are the ones that justify, all the things that we forsake.

Why do we look to the tide when,

We find that our minds are getting stale,

Why does it bag me this place on the waves,

And are we looking for meaning, from demeaning,

The soul destroying task,

We do all the time on the shore.

And as i picture you on the television,

Talking all the seller hook past all the people walking,

Its about then that I realise that your the same as me,

So call me Ishmael, we are all striving for,

The thing that makes this grind worth surviving baby,

I won’t wait long for one little moment,

Where our dream’s to feel alive.

And as i picture you on the television,

Talking all the seller hook past all the people walking,

Its about then that I realise that your the same as me,

So call me Ishmael, we are all striving for,

The thing that makes this grind worth surviving baby,

I won’t wait long for one little moment,

Where our dream’s to feel alive

Це один із тих випадків, коли я,

Здається, не можу знайти слова чи думки,

Ці туманні очі, ідеальний партнер для мого втомленого розуму,

І це не питання днів

Насправді, я почуваюся як вік, відколи я востаннє сів або,

Побачив місто, яке не було з’єднане берегами.

І втома незабаром проігнорована,

Коли ваші ноги вдаряються об дошку, або коли удар вдаряється об підлогу,

Це моменти, заради яких ми живемо,

Ті, хто постійно намагається задобрити наші п’ятірки

Саме вони виправдовують усе те, від чого ми відмовляємося.

Ти не твоя робота, і ти не одяг, який ти носиш,

Ви слова, які покидають ваші вуста, тому говоріть голосно, говоріть голосно,

Бо ніхто з нас не хоче сидіти,

У оцінках роблячи нотатки годинами,

Нам усім набридло чекати, давайте відпливемо.

І втома незабаром проігнорована,

Коли ваші ноги вдаряються об дошку або такт вдаряється об підлогу,

Це моменти, заради яких ми живемо,

Ті, хто постійно намагається задобрити наші п’ятірки

Саме вони виправдовують усе те, від чого ми відмовляємося.

Чому ми дивимося на приплив, коли,

Ми виявляємо, що наш розум стає черствим,

Чому це мішок мене це місце на хвилях,

І ми шукаємо значення, від приниження,

Завдання, що руйнує душу,

Ми весь час на березі.

І як я уявляю тебе на телебаченні,

Говорячи про всіх продавців, повз усіх людей, що йдуть,

Саме тоді я розумію, що ти такий самий, як я,

Тож називай мене Ізмаїлом, ми всі прагнемо,

Те, що робить цей мук вартий того, щоб вижити, дитинко,

Я не буду довго чекати жодної маленької миті,

Де наша мрія відчути себе живими.

І як я уявляю тебе на телебаченні,

Говорячи про всіх продавців, повз усіх людей, що йдуть,

Саме тоді я розумію, що ти такий самий, як я,

Тож називай мене Ізмаїлом, ми всі прагнемо,

Те, що робить цей мук вартий того, щоб вижити, дитинко,

Я не буду довго чекати жодної маленької миті,

Де наша мрія відчути себе живими