White Light - Gene Clark

Oh, the village of the hill

Sitting silently at will

Like some prophecy forgotten by an age

With no guns before its gate

The mysterious estate

Lies waiting for its history’s dawning page

With the raging of the sea before its height

And the strength of those whom see beyond their sight

Oh, the smithies anvil rings

And the symphony it sings

No voice nor poet’s pen can put to tune

And electric lines of force

Ring around the humble lives

Of the souls that hear the master saying soon

With the clouds that gather near disturb the night

Striking flashes of a difference, fleeing fright

No slight of tongue nor hand

Can so boldly there withstand

When the spirit of it’s truth shall speak the time

And no ignorance of life

Can be held within the sight

Of the buttresses of ageless binds of time

The communion of the forces take delight

With the fear that no tongues may read nor write

White Light

Oh the village of the hill

Sitting silently still

With the strength of ages past they’re still at hand

Reckons not to look behind

But to look within and find

And to hear of those enlightened by the lamb

With the powers of the wind both fierce and light

And the waters of the storm went through the night

Ой, село на горі

Сидіти мовчки за бажанням

Як якесь пророцтво, забуте віком

Без гармат перед його воротами

Таємничий маєток

Брехня в очікуванні початку своєї історії

З розбурханим морем до його висоти

І сила тих, хто бачить за межами свого зору

Ой кузні ковадло дзвенить

І симфонія, яку він співає

Ні голос, ні перо поета не можуть налаштувати

І електричні силові лінії

Кільце навколо скромних життів

Душ, які чують, як майстер каже незабаром

З хмарами, що збираються поруч, тривожать ніч

Яскраві спалахи різниці, втеча від страху

Жодного незначного язика чи руки

Може так сміливо там витримати

Коли дух правди скаже час

І ніякого незнання життя

Можна тримати в полі зору

З контрфорсів нестаріючих зв’язків часу

Спільність сил приносить задоволення

Зі страхом, що жодні мови не зможуть читати й писати

Біле світло

Ой село на горі

Сидить мовчки на місці

Завдяки силі минулих віків вони все ще під рукою

Розраховує не дивитися позаду

Але зазирнути всередину і знайти

І почути про тих, хто просвітлений ягням

З силою вітру, водночас лютого й легкого

І води бурі йшли крізь ніч