The Young Lutheran's Guide To The Orchestra - Garrison Keillor

Wind Section

French Horn

Probably not a French horn: the French horn takes too much of a person’s life.

French horn players hardly have time to marry and have children.

The French horn is practically a religious belief all by itself.

In some orchestras, the horn players are required to be celibate — sometimes

by their wives, because they think about the horn all the time anyway.

Bassoon

Should a Lutheran play the bassoon?

Not if you want to be taken seriously,

I don’t think so.

The name kind of says it all: bassoon.

It’s an instrument

that isn’t playing with a full deck of marbles.

Maybe it’s something you’d do

for a hobby («Hey honey, let’s go bassooning this weekend!»), but not as your

life’s work.

Some bassoonists filling out applications for home loans just say «orthodontist.»

Clarinet

Many Lutherans start out playing clarinets in marching band and think of it as

a pretty good instrument and kind of sociable.

You pick up a clarinet,

and you feel like getting together with other people and forming an «M.

«But the symphonic clarinet is different;

it’s clever, sarcastic,

kind of snooty.

It’s a nice small town instrument that went to college and

after that you can’t get a simple answer out of them.

It is a French instrument,

you know.

Ever wonder why there are no French Lutherans?

Probably the wine

wasn’t good enough for 'em, I dunno.

Oboe

The oboe is the sensualist of the woodwind section, and if there is one wind

Lutherans should avoid, it’s probably this one.

In movie soundtracks,

you tend to hear the oboe when the woman is taking her clothes off.

Also a little later when she asks the man for a cigarette.

You start playing

the oboe, you’re going to have babies, take my word for it.

English horn

The English horn sounds Christian, maybe because we think of it as the Anglican

horn, but it’s so mournful, so plaintive, and so are English horn players.

They all have deep complicated problems.

They’re all down in the dumps,

especially at night, which is when most concerts are.

Maybe because they want

what oboists have, I don’t know.

Flute

The flute is the show-off of the wind section, it’s the big shot:

Jean-Pierre Rampal, James Galway — both millionaires.

(How many millionaire

bassoonists can you name real fast?) Well, that’s fine.

Everybody knows it’s

the hardest, blowing across a tiny hole with your head tilted all your life:

it’s like soloing on a pop bottle.

The problem with the flute is that it

vibrates your brains, and you start wearing big white caftans and smocks and

eat roots and berries, and you become a pantheist and sit in meadows,

and you believe that all is one and God is everything — God is a column of air

vibrating, and you know that’s not right.

Piccolo

The last member of the woodwind family is the flakiest and that’s the piccolo.

It’s never in tune.

Never has been, never will be.

All you can play with it is

the blues.

Which, being a Lutheran, we don’t have anyway.

String Section

Bass

We come now to the string section.

Strings are mentioned in scripture and so

some young Christians are tempted to become string players.

But you want to be

careful.

Bass, for example.

A very deliberate instrument, the plow horse of the

orchestra, and bass players do tend to be more methodical, not so spontaneous

or witty or brilliant necessarily, but reliable, which makes the instrument

appealing to German Lutherans.

And yet bass notes do have a certain texture and

a tone, a darkness, a depth that — my gosh, when you see those guys pick up

their bows back there, doesn’t it make you think the same thing that I do?

And if we do, just think what they’re thinking about.

Cello

The cello section seems pleasant, and cellists seem like such nice people.

The way they put their arms around their instruments, they look like parents

at a day care center zipping up snowsuits.

They seem like us: comfortable,

mid-range, able to see both sides of somethin'.

And yet, there’s something

about the cello that’s hard to put your fingers on.

It just doesn’t seem right.

Maybe, it’s the way they hold the instrument the way they do.

Why can’t they

hold it across their laps?

Or beside themselves?

I’m only asking.

Viola

The viola section is no place for a Lutheran and here you have to take my word

for it, because I know violists and they’re okay until late at night.

They like to build a fire in a vacant lot and drink red wine and roast a

chicken on a clothes hanger and talk about going to Mexico with somebody named

Rita.

Violists have this dark, moody, gypsy streak, especially when they get

older, and they realize that their instrument for some reason cannot be heard

beyond the stage.

You think you hear the violas, but it’s really the second

violins.

First Violin

The first violin is a problem for a Christian because it’s a solo virtuoso

instrument and we Christians are humble and decent people.

The first violins

see the maestro look to them first, and most of them believe that he secretly

takes his cue from watching their bows go up and down.

The maestro,

who has a great nimbus of hair and is here on a temporary work permit,

is hypnotized by listening to the violins and forgets which page he’s on and

looks to the violins to find out what’s going on — this is what most violinists

believe in their hearts.

That if the maestro dropped dead, the orchestra would

just follow the violins while his little body was carried off into the wings,

and nobody in the audience would notice any difference except that now they

would have an unobstructed view of the violin section.

Is this a place for a

Lutheran to be?

Did our Lord say «Blessed are they who stand up in front and

take deep bows for they shall receive bigger fees?»

No, He did not.

Second Violin

The second violin section is attractive to Lutherans because these people are

steady, supportive and helpful, but look who it is they help — they help out

the first violins.

You want to play second fiddle to that crowd?

(No, I hope not.) One thing you may not know about second violins is that the

parts are so easy they never practice and they wind up staying out late in

singles bars on the freeway near the airport and dancing with software salesmen.

But I guess that’s their business.

Brass Section

Tuba

Let’s be clear about one thing about the brass section.

The rest of the

orchestra wishes the brass were playing in another room.

So does the conductor.

His back is toward you so that you can’t see what he’s saying to them but what

he’s saying is, «Would you mind taking that thing outside?»

The brass section

is made up of men who were at one time in the construction trades.

They went into music because the hours are better and there’s less dust.

They’re heavy dudes and that’s why composers wrote so few notes for them.

Because after they play, you can’t hear for a while.

The tuba player is

normally a stocky, bearded guy whose hobby is plumbing.

The only member of the

orchestra who bowls over 250 and gets his deer every year and changes his own

oil.

In his locker downstairs, he keeps a pair of lederhosen for freelance jobs.

Anyway, there’s only one tuba in the bunch and he’s it.

Trombone

The trombonist is a humorist, sort of the brother-in-law of the orchestra.

He carries a water spray gun to keep his slide moist and often uses it against

his neighbors.

That’s why they duck down back there.

He’s nobody you’d ever

want to see become artistic director;

you just hope he doesn’t sit right behind

you.

Trumpet

The trumpet is the brass instrument you imagine as Christian, thinking of

Gideon and Gabriel, and then you meet one in real life, and you realize how

driven these people are.

They don’t want to wear black tie;

they want to wear

capes and swords and tassels.

They want to play as loud as they can and see

mallards drop from the ceiling.

Of the people who’ve keeled over dead at

orchestra concerts, most of them were killed by a long trumpet passage.

And most of them were glad to go.

Percussion

There are two places in the orchestra for a Lutheran and one is in the

percussion section.

It’s the most Christian instrument there is.

Percussionists are endlessly patient because they hardly ever get to play.

Pages and pages of music go by where the violins are sawing away and the winds

are tooting and the brass.

The percussionist sits and counts the bars like a

hunter in the blind waiting for a grouse to appear.

A percussionist may have to

wait for twenty minutes just to play a few beats, but those beats have to be

exact, and they have to be passionate and climactic.

All that the Epistles of

Paul say a Christian should be: faithful, waiting, trusting, filled with fervor

are the qualities of the good percussionist.

Harp

The other Lutheran instrument, of course, is the harp.

It’s a good instrument

for any Christian because it keeps you humble and keeps you at home.

You can’t run around with a harp.

Having one is like living with an elderly

parent in very poor health: it’s hard to get them in and out of cars,

and it’s hard to keep them happy.

It takes fourteen hours to tune a harp,

which remains in tune for about twenty minutes, or until somebody opens a door.

It’s an instrument for a saint.

If a harpist could find a good percussionist,

they wouldn’t need anybody else.

They could settle down and make perfectly

good music, just the two of them.

Відділ вітру

Валторна

Ймовірно, не валторна: валторна займає занадто багато життя людини.

Валторністи майже не встигають одружитися та народити дітей.

Валторна – це практично релігійне вірування.

У деяких оркестрах від валторністів вимагається целібат — інколи

їхніми дружинами, тому що вони все одно думають про ріг весь час.

Фагот

Чи повинен лютеранин грати на фаготі?

Ні, якщо ви хочете, щоб вас сприймали всерйоз,

Я так не думаю.

Назва начебто все говорить: фагот.

Це інструмент

це не гра з повною колодою кульок.

Можливо, це щось, що ви б зробили

для хоббі («Гей, любий, давай пограємо на фаготі цими вихідними!»), але не як твій

справа життя.

Деякі фаготи, заповнюючи заявки на кредит на житло, просто пишуть «ортодонт».

Кларнет

Багато лютеран починають грати на кларнетах у оркестрі й сприймають це як

досить хороший інструмент і начебто товариський.

Ви берете кларнет,

і вам хочеться об’єднатися з іншими людьми та створити «М.

«Але симфонічний кларнет інший;

це розумно, саркастично,

якийсь зарозумілий.

Це гарний міський інструмент, який навчався в коледжі

після цього ви не зможете отримати від них просту відповідь.

Це французький інструмент,

ти знаєш.

Ви коли-небудь замислювалися, чому немає французьких лютеран?

Мабуть, вино

було недостатньо добре для них, я не знаю.

гобой

Гобой — це сенсуаліст секції дерев’яних духових інструментів, і якщо є один духовий

Лютеранам слід уникати, мабуть, цього.

У саундтреках до фільмів

Ви зазвичай чуєте гобой, коли жінка знімає одяг.

Також трохи пізніше, коли вона просить у чоловіка сигарету.

Ви починаєте грати

гобой, у вас будуть діти, повірте мені на слово.

англійський горн

Англійський валторн звучить по-християнськи, можливо тому, що ми думаємо про нього як про англіканський

валторна, але вона така скорботна, така жалібна, і такі ж англійські валторнисти.

Усі вони мають глибокі складні проблеми.

Вони всі на смітнику,

особливо вночі, коли проходить більшість концертів.

Можливо тому, що хочуть

що є у гобоїстів, я не знаю.

Флейта

Флейта це показ духової секції, це головне:

Жан-П'єр Рампаль, Джеймс Голвей — обидва мільйонери.

(Скільки мільйонерів

фаготистів можна назвати дуже швидко?) Ну і добре.

Всі знають, що це

найважчий, дмухнути через крихітну дірку з нахиленою головою все життя:

це як соло на поп-пляшці.

Проблема флейти в тому, що вона

вібрує ваші мізки, і ви починаєте носити великі білі кафтани та халати

їж коріння та ягоди, а ти стаєш пантеїстом і сидиш на лугах,

і ти віриш, що все єдине і Бог є все—Бог є стовп повітря

вібрує, і ви знаєте, що це неправильно.

Пікколо

Останній член сімейства дерев’яних духових інструментів є найлегкішим, і це пікколо.

Він ніколи не співзвучний.

Ніколи не було, ніколи не буде.

Все, що ви можете грати з ним

блюз.

Яких, будучи лютеранами, ми все одно не маємо.

Рядковий розділ

Бас

Тепер ми перейшли до розділу рядків.

Рядки згадуються в святому писанні тощо

деякі молоді християни відчувають спокусу стати струнниками.

Але ви хочете бути

обережний.

Бас, наприклад.

Дуже продуманий інструмент, орний кінь

оркестр і бас-гітаристи, як правило, більш методичні, не такі спонтанні

або дотепний чи геніальний обов’язково, але надійний, що робить інструмент

звертаючись до німецьких лютеран.

І все ж басові ноти мають певну текстуру та

тон, темрява, глибина, яка… Господи, коли ти бачиш, як ті хлопці підхоплюють

їхні луки там, чи не змушує вас думати те саме, що й я?

І якщо ми зробимо, просто подумайте, про що вони думають.

Віолончель

Секція віолончелі здається приємною, а віолончелісти здаються такими приємними людьми.

Те, як вони обіймають інструменти, схожі на батьків

у дитячому садку, застібаючи снігові костюми.

Вони схожі на нас: зручні,

середнього діапазону, здатний бачити обидві сторони чогось.

І все ж, дещо є

про віолончель, яку важко доторкнути до рук.

Це просто не здається правильним.

Можливо, це те, як вони тримають інструмент.

Чому вони не можуть

тримати його на колінах?

Або поза собою?

Я просто питаю.

Віола

Секція альта не місце для лютеранина, і тут ви повинні повірити мені на слово

за це, тому що я знаю альтистів, і вони в порядку до пізньої вечора.

Вони люблять розводити вогнище на пустирі, пити червоне вино та смажити

курка на вішалці для одягу та говорити про поїздку до Мексики з кимось на ім’я

Рита.

Альтисти мають цю темну, примхливу, циганську смугу, особливо коли вони потрапляють

старше, і вони розуміють, що їхній інструмент чомусь не чути

поза сценою.

Вам здається, що ви чуєте альти, але насправді це друге

скрипки.

Перша скрипка

Перша скрипка є проблемою для християнина, тому що це солюючий віртуоз

інструмент, а ми християни скромні та порядні люди.

Перші скрипки

побачите, як маестро дивиться на них першими, і більшість із них вірить, що він таємно

дивлячись на те, як їхні луки підіймаються вгору і опускаються.

Маестро,

який має чудове волосся та перебуває тут за тимчасовим дозволом на роботу,

загіпнотизований, слухаючи скрипки, і забуває, на якій сторінці він і

дивиться на скрипки, щоб дізнатися, що відбувається — це те, що більшість скрипалів

вірити у своїх серцях.

Якщо маестро впаде замертво, оркестр впаде

просто стежте за скрипками, поки його маленьке тільце несуть у крила,

і ніхто в аудиторії не помітив би жодної різниці, окрім того, що зараз вони

матиме безперешкодний огляд скрипкової секції.

Чи це місце для

бути лютеранином?

Чи сказав наш Господь «Блаженні ті, хто встає перед і

глибоко вклонитися, бо вони отримають більші гонорари?»

Ні він не.

Друга скрипка

Секція другої скрипки є привабливою для лютеран, тому що ці люди є такими

постійний, підтримуючий і корисний, але подивіться, кому вони допомагають — вони допомагають

перші скрипки.

Ви хочете грати другу скрипку для цього натовпу?

(Ні, я сподіваюся, що ні.) Єдине, що ви можете не знати про другі скрипки, це те, що

частини настільки прості, що їх ніколи не практикують, і вони залишаються пізно на вулиці

бари для одиноких на автостраді біля аеропорту та танці з продавцями програмного забезпечення.

Але я вважаю, що це їхня справа.

Духова секція

Туба

Давайте прояснимо одну річ щодо духової секції.

Решта 

оркестр бажає, щоб духові грали в іншій кімнаті.

Так само кондуктор.

Він повернутий до вас спиною, щоб ви не могли бачити, що він їм говорить, але що

він каже: «Чи не проти винести цю річ на вулицю?»

Духова секція

складається з чоловіків, які колись займалися будівництвом.

Вони зайнялися музикою, тому що час кращий і менше пилу.

Вони важкі чуваки, і тому композитори написали для них так мало нот.

Тому що після того, як вони грають, ви не чуєте деякий час.

Тубіст є

як правило, кремезний, бородатий хлопець, чиє хобі – сантехнік.

Єдиний член 

оркестр, який кидає понад 250 боулінгів і щороку отримує своїх оленів і змінює своїх

масло.

У своїй шафці внизу він зберігає пару ледергозенів для фрілансерської роботи.

У будь-якому випадку, у купі є лише одна туба, і це він.

Тромбон

Тромбоніст — це гуморист, свого роду шурин оркестру.

Він носить водяний розпилювач, щоб тримати свою гірку вологою, і часто використовує його проти

його сусіди.

Ось чому вони ховаються туди.

Він ніхто, кого ти ніколи не мав

хочуть стати художнім керівником;

ти просто сподіваєшся, що він не сидить позаду

ви.

труба

Труба — це мідний духовий інструмент, який ви уявляєте як християнина

Гідеон і Габріель, а потім ви зустрічаєте одного в реальному житті й ​​розумієте, як

керовані цими людьми.

Вони не хочуть носити чорну краватку;

вони хочуть носити

накидки, мечі та китиці.

Вони хочуть грати настільки голосно, наскільки можуть і бачать

крижні падають зі стелі.

Людей, які загинули

оркестрові концерти, більшість із них були вбиті довгим пасажем труби.

І більшість із них були раді піти.

Ударні

Є два місця в оркестрі для лютеранина і одне в

ударна секція.

Це найбільш християнський інструмент.

Ударники нескінченно терплячі, тому що їм майже ніколи не доводиться грати.

Сторінки й сторінки музики минають там, де скрипки пиляють і вітри

є гудіння і латунь.

Перкусіоніст сидить і рахує такти як a

мисливець у сліпому чекає появи тетерева.

Можливо, ударнику доведеться

зачекайте двадцять хвилин, щоб відтворити кілька ритмів, але ці ритми мають бути

точні, і вони мають бути пристрасними та кульмінаційними.

Усе, що Послання с

Павло каже, що християнин повинен бути: вірним, чекаючим, довірливим, сповненим ревності

це якості хорошого перкусіоніста.

Арфа

Іншим лютеранським інструментом, звичайно, є арфа.

Це хороший інструмент

для будь-якого християнина, оскільки це тримає вас скромним і тримає вас удома.

Ви не можете бігати з арфою.

Мати його — це все одно, що жити з старими

у батьків дуже погане здоров’я: їх важко посадити та висадити з машин,

і важко зробити їх щасливими.

Щоб налаштувати арфу, потрібно чотирнадцять годин,

який залишається в мелодії протягом приблизно двадцяти хвилин, або поки хтось не відчинить двері.

Це інструмент для святого.

Якби арфіст міг знайти хорошого перкусіоніста,

їм більше ніхто не потрібен.

Вони могли влаштуватися і зробити ідеально

хороша музика, тільки вони вдвох.