7th Wave -

When the horses on the roundabout,

cease to smile,

and the wind whips tarpaulin on,

the deck-chair piles,

and wet pebble-dash looks like skin,

of crocodiles,

I take a ride down by the sea,

take a ride on my trusty steed.

I grabbed life by the handlebars,

and it begged me to stop.

Rode it down the hill,

peddled hard right from the top.

My skin was greedy for the thrill,

of a million rain-drops.

My lungs they gorged on the gushing air,

my eyes like pin-balls darting everywhere.

Well I know,

the 7th wave is the biggest wave,

mother used to say.

But they will roll back,

into the sea the very same way.

I look up and see a thundercloud,

Swoop and rise.

But it’s the starlings from the pier,

I quickly realize,

as my front wheel buckles,

and sends me up into the skies,

and my face skids along wet concrete,

and gets overtaken by my feet.

Well I know,

the 7th wave is the biggest wave,

mother used to say.

But they will roll back,

into the sea the very same way.

The 7th wave is the biggest wave,

mother used to say.

But they will roll back,

into the sea the very same way.

And lying on the ground,

I see the 7th wave roll in.

Like an excited puppy,

tongue out clattering,

and tripping.

I see it as it makes its way,

up the beach;

grasping.

And see it swallowed up by the sea,

so I set fire to my rusty steed.

Well I know,

the 7th wave is the biggest wave,

mother used to say.

But they will roll back,

into the sea the very same way.

The 7th wave is the biggest wave,

mother used to say.

But they will roll back,

into the sea the very same way.

Коли коні на кільцевій розв'язці,

перестати посміхатися,

і вітер шмагає брезент,

купи лежаків,

і мокра галька схожа на шкіру,

крокодилів,

Я катаюся біля моря,

покатайся на моєму надійному коні.

Я схопив життя за кермо,

і воно просило мене зупинитися.

Покатався вниз з пагорба,

важко розносили прямо зверху.

Моя шкіра була жадібною до гострих відчуттів,

з мільйона крапель дощу.

Мої легені вони насичувалися хлинучим повітрям,

мої очі, як кульки, що мчать скрізь.

Ну я знаю,

7-а хвиля — найбільша хвиля,

— говорила мама.

Але вони відкочуються,

в море точно так само.

Я дивлюсь угору й бачу грозову хмару,

Намах і підйом.

Але це шпаки з пристані,

Я швидко розумію,

як моє переднє колесо застібається,

і посилає мене в небо,

і моє обличчя ковзає по мокрому бетону,

і мене наздоганяють ноги.

Ну я знаю,

7-а хвиля — найбільша хвиля,

— говорила мама.

Але вони відкочуються,

в море точно так само.

7-а хвиля — найбільша хвиля,

— говорила мама.

Але вони відкочуються,

в море точно так само.

І лежачи на землі,

Я бачу, як набігає 7-а хвиля.

Як збуджений щеня,

язик висунутий,

і спотикання.

Я бачу як воно пробивається,

на пляжі;

хапання.

І подивіться, як його поглине море,

тож я підпалив свого іржавого коня.

Ну я знаю,

7-а хвиля — найбільша хвиля,

— говорила мама.

Але вони відкочуються,

в море точно так само.

7-а хвиля — найбільша хвиля,

— говорила мама.

Але вони відкочуються,

в море точно так само.