Бессонница - ГАМОРА

Будни стали чуть другими в мыслях невменяемо,

Возможно время изменится, но время невменяемо,

Не станет младше душа уже не будет тех песен,

Тетради стали пустыми, слова летят на ветер.

Дождь не стихал неделю, затем много рассудка,

Мысли гуляли на листах в тёмное время суток

Холод за стеклопакетом всю музыка абсурда,

На кухне сигаретный дым, битая посуда

На стенах новые шрамы в памяти чьи-то лица

Потёртый капюшон улица опять эта Бессоница

Внутри шёл из пустоты и что-то остановилось

Всё на яву как хочется чтоб это только лишь снилось.

Года расстрелены в упор словно мишени в тире

Мечты разбиты, а асфальт где-то в маленьком мире

Помни держаться Брат как бы судьба не долбила

Стихи стекали в никуда когда кончались чернила.

Пустыми будут страницы серые будни окраин

взамен одной столицы.

Куда бы не вели пути, но мир не станет другим

Снова кричал изо всех сил: «Детство не уходи!»

Помню 2005 трое на лестничной клетке

Идеи двигали разум, воспоминанья портреты

Не мало времени прошло, мы до сих пор как дети

Время не вернуть назад, пускай его уносит ветер.

Опять сминал эти листы в корзину

Стало чуть холодно, лето снова напомнило зиму,

А впереди ещё осень обыденная картина

Мысли питались холодом в окнах пустой квартиры.

Залип на монитор и музыка витала сутками

Пачка сигарет, всё та же потёртая куртка

В глазах уже не те огни уже другие заботы

Время не вернуть назад не отмотать годы…

Будні стали трохи іншими в думках неосудно,

Можливо час зміниться, але час неосудно,

Не стане молодша душа вже не буде тих пісень,

Зошити стали порожніми, слова летять на вітер.

Дощ не стихав тиждень, потім багато розуму,

Думки гуляли на аркушах у темний час доби

Холод за склопакетом всю музику абсурду,

На кухні сигаретний дим, битий посуд

На стінах нові шрами в пам'яті чиїсь особи

Потертий капюшон вулиця знову ця Безсониця

Всередині йшов із пустоти і щось зупинилося

Все наяву як хочеться щоб це тільки снилося.

Роки розстріляні в упор наче мішені в тирі

Мрії розбиті, а асфальт десь у маленькому світі

Пам'ятай триматися Брат як би доля не довбила

Вірші стікали в нікуди, коли закінчувалося чорнило.

Порожніми будуть сторінки сірі будні околиць

замість однієї столиці.

Куди б не вели шляху, але світ не стане іншим

Знову кричав щосили: «Дитинство не йди!»

Пам'ятаю 2005 троє на сходовій клітці

Ідеї ​​рухали розум, спогади портрети

Не мало часу пройшло, ми досі як діти

Час не повернути назад, нехай його забирає вітер.

Знову змінював ці листи в кошик

Стало трохи холодно, літо знову нагадало зиму,

А попереду ще осінь звичайна картина

Думки харчувалися холодом у вікнах порожньої квартири.

Залип на монітор і музика витала цілодобово

Пачка сигарет, все та ж потерта куртка

В очах уже не те вогні вже інші турботи

Час не повернути назад не відмотати роки.