Белая лебедь - Галина Ненашева

Мне белая вьюга уронит в ладони

Перо с крыла.

И ветры заплачут о снежном раздолье —

Зима пришла.

Сугробы стелить и в окошко ломиться начнет она,

Hо чудиться будет,

Но будет мне сниться весна.

Будто она из странствий дальних

К нам возвратилась вновь,

Словно девчонки в платьях бальных

Яблони вышли в ночь.

Вот и опять они нарядны,

Верят они, что счастье рядом,

Снова надеждой сердца их полны.

И не зима в просторах наших,

То в небесах крылами машет

Белая лебедь — подруга весны.

И льдины растают, и высушит ветер

Следы пурги.

И снова разбудят меня на рассвете

Весны шаги.

И песни повадятся бегать от окон

К речной косе,

И вымахнут травы, и звезды промокнут

В росе.

Будто весна из странствий дальних

К нам возвратилась вновь,

Словно девчонки в платьях бальных

Яблони вышли в ночь.

Вот и опять они нарядны,

Верят они, что счастье рядом,

Снова надеждой сердца их полны.

И не зима в просторах наших,

То в небесах крылами машет

Белая лебедь — подруга весны.

Как будто вчера лишь над синей водою

Сирень цвела,

Hо вдруг уронила мне вьюга в ладони

Перо с крыла.

Сугробы стелить и в окошко ломиться

Hачнет она,

Hо чудиться будет,

И все будет сниться весна.

Будто она из странствий дальних

К нам возвратилась вновь,

Словно девчонки в платьях бальных

Яблони вышли в ночь.

Вот и опять они нарядны,

Верят они, что счастье рядом,

Снова надеждой сердца их полны.

И не зима в просторах наших,

То в небесах крылами машет

Белая лебедь — подруга весны.

Мені біла завірюха впустить у долоні

Перо з крила.

І вітри заплачуть про снігового роздолля —

Зима прийшла.

Кучугури стелити і в віконце ломитися почне вона,

Hо здаватиметься,

Але буде мені снитися весна.

Ніби вона з далеких далеких

До нас повернулася знову,

Немов дівчата в сукнях бальних

Яблуні вийшли вночі.

От і знову вони ошатні,

Вірять вони, що щастя поруч,

Знову надією серця їх повні.

І не зима в просторах наших,

То в небесах крилами махає

Біла лебідь — подруга весни.

І льдини розтануть, і висушить вітер

Сліди пурги.

І знову розбудять мене на світанку

Навесні кроки.

І пісні повадяться бігати від вікон

До річкової коси,

І вимахнуть трави, і зірки промокнуть

У росі.

Начебто весна з далеких далеких

До нас повернулася знову,

Немов дівчата в сукнях бальних

Яблуні вийшли вночі.

От і знову вони ошатні,

Вірять вони, що щастя поруч,

Знову надією серця їх повні.

І не зима в просторах наших,

То в небесах крилами махає

Біла лебідь — подруга весни.

Наче вчора лише над синьою водою

Бузок цвіла,

Але раптом упустила мені завірюха в долоні

Перо з крила.

Кучугури стелити і в віконце ломитися

Hачне вона,

Hо здаватиметься,

І все буде снитися весна.

Ніби вона з далеких далеких

До нас повернулася знову,

Немов дівчата в сукнях бальних

Яблуні вийшли вночі.

От і знову вони ошатні,

Вірять вони, що щастя поруч,

Знову надією серця їх повні.

І не зима в просторах наших,

То в небесах крилами махає

Біла лебідь — подруга весни.