Pêndulo - Gabe, Victor Xamã, Arit

Interior instável, mas não desloca minha parte elétrica

O equilíbrio é a janela nessa tarde bélica

To preso dentro de um pote de mágoas

Eu percorri toda colina em mais um lote de mágoas…

Me perdendo por circular num mundo ríspido, cínico

Numa vida secular como no mito de Sísifo

Me encontro sempre no centro do pêndulo

Sempre crendo no tempo que já tem sido psíquico…

Visão do norte, chuva, entra na morte turva

Me sinto forte contra o corte na própria curva

Uma sereia na cena, uma centelha que acende e te acena

Aciona o alerta entre a carne e o lema

Recolha todo esse ego antes que se arrole

Permita que o autocontrole te controle

Conflitos entre o alienígena preto e a prole…

Não deixe que a pedra role!

Cale-se, esperanças traga a mim

Os alicerces do Olimpo racharam com o tempo

E os olhos acompanham o movimento do pêndulo

Cale-se, esperanças traga a mim

Os alicerces do Olimpo racharam com o tempo

E os olhos acompanham o movimento do pêndulo

Deuses observam o seu ato humano

Ultrapassas-te as regras: sisifo és um profano

Delírios do mundo prometendo resumos

Cedo, a condenação, e o apontar de dedos

Pétalas caídas, lágrimas compõem o enredo

Flertam com o desconhecido, pois desconhecem medo

Ponto confuso, embriagado, recluso

Intruso, equilibrar a balança é um relógio de pulso

Pendulo, ao lugar de origem voltas ao ponto partida

Vinculo vitalício, a pena repete a lida

Reflexo do existir, bebes a bebida

Cárcere, te aprisiona a esta pedra esculpida

Montanha, topo, disso vivendo em torno

Os deuses mal disseram: réu um eterno retorno

A tragédia aceita, um herói escravo de moral nobre

Se mova junto a pedra não deixa a pedra que ela role

As Esferas se chocam, os ponteiros são lanças, teus olhos capturam o ciclo da

vida

O suicídio de Dorothy Hale interpretou Frida, O tocar de Sísifo na pedra mais

fria

Engole tua cápsula e parte pra fábrica a repetitiva ação do tempo rouba tua alma

Escrito o silencio grita em uma tela de plasma em CAPSLOCK publicaram (#Najaula)

Se cair em mãos erradas o «Remote control»?

Eu empurrei a pedra ou a pedra empurrou a mim?

Eu sai da cela ou a cela não existe?

Divisórias são imaginarias vocês criaram os limites!

Os acontecimentos vagam em uma levada arrastada essa vida rotineira é uma

espada afiada

Esse céu precipita lágrimas e a rocha ainda desce o monte com calma…

Cale-se, esperanças traga a mim

Os alicerces do olimpo racharam com o tempo

E os olhos acompanham o movimento do pêndulo

Cale-se, esperanças traga a mim

Os alicerces do Olimpo racharam com o tempo

E os olhos acompanham o movimento do pêndulo

Нестабільний салон, але це не витісняє мою електричну частину

Рівновага — це вікно цього войовничого дня

Я в пастці в горщику скорботи

Я охопив увесь пагорб іншим багатою душевних болів...

Втрачаю себе через те, що циркулюю в суворому, цинічному світі

У світському житті, як у міфі про Сізіфа

Я завжди опиняюся в центрі маятника

Завжди вірити в час, який вже був екстрасенсорним...

Північний вид, дощ, входить розмита смерть

Я відчуваю себе сильною проти розрізу на самому вигині

Русалка на сцені, іскра, яка загоряється й вабить

Викликає сповіщення між м’ясом і девізом

Зберіть все це его, перш ніж воно згорнеться

Дозвольте самоконтролю керувати вами

Конфлікти між чорним інопланетянином і нащадком...

Не дайте каменю покотитися!

Мовчи, надії мене приносять

Фундамент Олімпу тріснув із часом

І очі стежать за рухом маятника

Мовчи, надії мене приносять

Фундамент Олімпу тріснув із часом

І очі стежать за рухом маятника

Боги спостерігають за вашим людським вчинком

Ви виходите за рамки правил: Сізіф – профан 

Омани світу, багатообіцяючі резюме

Рано, осуд і вказування пальцем

Опали пелюстки, сльози складають сюжет

Вони фліртують з невідомим, тому що не знають страху

Точка розгублений, п'яний, відлюдник

Зловмисник, врівноважуючий ваги, являє собою наручний годинник

Маятник замість місця походження повертається до вихідної точки

Довічне зобов’язання, штраф повторює читання

Відображення існуючого, напої з напоєм

В'язниця, ув'язнить вас до цього різьбленого каменю

Гора, вершина, життя навколо неї

Боги ледве сказали: підсудному вічне повернення

Визнана трагедія, раб-герой шляхетної моралі

Рух разом з каменем не дає каменю покотитися

Сфери стикаються, вказівники — списи, ваші очі фіксують цикл

життя

Самогубство Дороті Хейл зіграла Фріду, Дотик Сізіфа в камені

холодний

Проковтніть свою капсулу і поїдьте на фабрику, коли повторювана дія часу краде вашу душу

Опубліковано текст «Крики тиші» на плазмовому екрані в CAPSLOCK (#Najaula)

Якщо «Пульт» потрапить у чужі руки?

Я штовхнув камінь чи камінь штовхнув мене?

Я залишаю камеру чи клітинки не існує?

Розділи уявні, що ви створили межі!

Події блукають у затягуючий спосіб, це рутинне життя

гострий меч

Це небо проливає сльози, а скеля все ще спокійно спускається з гори...

Мовчи, надії мене приносять

Фундамент Олімпу тріснув із часом

І очі стежать за рухом маятника

Мовчи, надії мене приносять

Фундамент Олімпу тріснув із часом

І очі стежать за рухом маятника