Išvien - G&G Sindikatas

Mes uždegam signalines ugnis, garso švyturius

Ir karaliaujančius prie byto garsiai lyg monitorius

Kad smegenys iššoktų, kad iš kojų verstų

Kad žmonės mus girdėtų už šimto varstų

Tuščiai nebarstom, sotūs nuo vaivorykščių

Kur skelbiasi rūšim, nebūdami net porūšiu

Kaip skelbiasi pušim kankorėžis, taškely boružės

Realiai telpa visas jų gyvenimo dangoraižis

Retos gretos pas jus, nedarnios kolonos

Kiek norit, galit spaust krūtinėn kulonus aukso

Pamėlusiais pirštais nesulauksit

Tų, kas savęs negirdi, joks dangus neišklauso

Todėl padek mane, kad iki pelenų

Užkask mane byto alkūniniu velenu

Tiesa negali būt kartais, ji — čia, dabar, kasdien

Ranką prie širdies, mūsų žmonėm išvien

Jokios audros, jokios liūtys — mum ne kliūtys

Dangus paliudys, sidabro neima rūdys

Jokios audros, jokios liūtys — mum ne kliūtys

Žmonės paliudys — išvien!

(x2)

Kol kraujas venomis pulsuoja, alsuoja

Minia, rankas iškėlę, atsistoję ploja

Išvien tarp jų ir aš

Į viršų su visais keliu rankas

Neprageriu net savo peilio, ne

Už juos kovoju iš paskutinių jėgų

Pajuodusiais nuo žemių pirštais

Nešam visą svorį ant savo pečių

Čia ne išpardavimas

Akcija galioja visą gyvenimą, kol yra noro

Plaučiuose yra dar oro

Ne paskutinį kartą kartoju:

Ne, ne, įveikti viską galim

Mus mėtė į kairę, į dešinę tarsi žaislus

Bet pasirinktas kelias surinks į vieną kumštį visus

Ar girdi — juk vienas lauke ne karys

Byloja sena karžygių išmintis

Kiek balsų, kiek spyrių atlaikai

Pasitelkęs kariuomenę, šunis išdaužai

Mes žiūrim į mišką, laukdami vilkų

Artėja banda.

Ei, vyrai, prie ginklų!

Šiam pasauly vienybės, garbės ir draugų tikrų

Nesurasi nė su žiburiu

Sakai, pažįsti visus, turi visus galus

Bet atėjus bėdai, pamatai šaltus jų veidus

Ne per vieną dieną, ne per vieną naktį

Atrandi savus, tu gali net išsekti

Beieškodamas tikrų draugų

Jei jį renkiesi, aklai nebesk į jį net pirštu (x2)

Paprasti mes, ne kryžminiai ir ne figūriniai

Kai kuriame, įdedame širdį į turinį

Viską, ką turime, nuo minčių iki griaučių

Nesuvaidintai sakome, vadinas, jaučiam

Nesavanaudžiai, konkrečiai iš peties glaudžiai

Tai, kas pamiršta, žadinam liaudžiai

Gyvąja žodžio versme iš kolonėlių, ekranų

Smūgiuojame į asilus ir apsišaukėlius taranu

Visokių matėm ligų, visokių režimų

Mes rezidentai vinilo takų įbrėžimų

Tylėk, neteks perskaityt anotacijų

Pats būdamas tik reprodukcija, tik imitacija

Tikiu į Dievą, į kraują, į draugą

Kas turi garbę ir širdį, ir tai, ką turi, išsaugo

Tu taip pat iš tų, tikiu, taip pat kartu

Žinau, vieno kraujo, brolau.

Išvien!

Jokios audros, jokios liūtys — mum ne kliūtys

Dangus paliudys, sidabro neima rūdys

Jokios audros, jokios liūtys — mum ne kliūtys

Žmonės paliudys — išvien!

(x2)

Запалюємо вогні вогню, звукові маяки

І панує голосно, як монітор

Щоб мозок вискочив з ніг

Щоб за сотнею нас почули люди

Ми не кропимо порожніх, повних веселок

Де вид проповідує, навіть не будучи підвидом

Як соснова шишка, борщівник плямистий

Хмарочос усього їхнього життя насправді підходить

Рідкі з тобою ряди, незв’язні колонки

Скільки забажаєте, можете натискати золоті підвіски на грудях

З пальцями не зійдеш з розуму

Жодне небо не почує тих, хто не чує себе

Тож допоможи мені до попелу

Заповніть мені байт колінчастого вала

Правда не може бути іноді, вона тут, зараз, щодня

Рука до серця, наш народ разом

Ні грози, ні дощів – нам не перешкод

Небеса засвідчать, і срібло не заржавіє

Ні грози, ні дощів – нам не перешкод

Люди свідчать – разом!

(x2)

Поки кров пульсує у венах, вона дихає

Натовп, піднявши руки, встав аплодував

Разом між ними і мною

Зверху всі руки на колінах

Я навіть ножа не кусаю, ні

Я воюю за них з останніх сил

Почорнілі пальці від землі

Всю вагу несемо на своїх плечах

Тут не розпродаж

Акція діє довічно, поки є бажання

У легенях ще є повітря

Повторюю востаннє:

Ні, ні, ти можеш перемогти все

Нас кидали вліво, вправо, як іграшки

Але обраний шлях збере всіх в один кулак

Чуєш, що в полі не солдат?

Існує давня мудрість воїнів

Скільки голосів, скільки стусанів витримати

За допомогою армії собак побили

Дивимося на ліс, чекаємо на вовків

Наближається стадо.

Гей, чоловіки, до зброї!

Єдність, честь і друзі справжні в цьому світі

Навіть не зі світлом

Ви кажете, знаєте всіх, маєте всі цілі

Але коли настає біда, ти бачиш їхні обличчя холодними

Не за один день, не за одну ніч

Відкрийте для себе своє, ви навіть можете закінчити

Шукаю справжніх друзів

Якщо ви виберете його, навіть не торкайтеся сліпо (x2)

Звичайні ми, неперехресні й необразні

У деяких ми вкладаємо душу в зміст

Все, що у нас є, від думок до скелетів

Ми говоримо, що не зіграно, тому відчуваємо

Безкорисливо, зокрема від плеча

Забуте народ пробуджує

У живому слові слова з колонок, екранів

Вдарили тараном по дупам і самозванцям

Ми бачили всілякі хвороби, всілякі режими

Ми мешканці подряпин вінілової доріжки

Замовкніть, вам не доведеться читати анотації

Бути собою лише відтворенням, лише наслідуванням

Я вірю в Бога, в кров, у друга

Хто має честь і серце, і береже те, що має

Ви теж один із тих, я вірю, також разом

Я знаю, однієї крові, брате.

Разом!

Ні грози, ні дощів – нам не перешкод

Небеса засвідчать, і срібло не заржавіє

Ні грози, ні дощів – нам не перешкод

Люди свідчать – разом!

(x2)