In Evening Air - Future Islands

This is what I know

The canopy loss of our home

Is a far cry, while I’m away

Tethered to finding a rope

We walk in precarious ways

And go alone at night

To Misery’s bed

In Misery’s bed, we stay

So far away

So far away

So far away

Here in the tremble and pulse

With the rush and the weight of the world

I am a cannibal, known

Begging the lashes to break

You find me awake in a dream

A scream in the dark, so it seems

Or is that just how it leaves?

The shadow I cast now the breeze

So far away

So far away

So far away

So far away

So this is how it goes

With the loss of our canopy home

That falls with the leaves from the trees

As we pass

And I wasn’t there in the last

But I was surely there from the first

Here, in my chest where you burst

I keep the crush

And the weight of the world

So far away

So far away

So far away

So far away

So far away

So far away

So far away

So far away

Це те, що я знаю

Втрата навісу нашого дому

Це далеко, поки мене немає

Прив’язаний до пошуку мотузки

Ми ходимо нестабільними шляхами

І йдіть сам вночі

До ліжка Мізері

У ліжку Мізері ми залишаємось

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Тут в тремті й пульсі

З поспіхом і вагою світу

Я канібал, відомий

Благати вії розбити

Ти знаходиш мене прокинувшись у сні

Крик у темряві, так здається

Або саме так воно виходить?

Тінь, яку я відкинув, тепер вітер

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Тож це як все відбувається

З втратою нашого дому з навісом

Що падає разом з листям з дерев

Коли ми проходимо

І мене там не було в останній час

Але я напевно був там із самого початку

Тут, у моїх грудях, де ти лопнув

Я закоханий

І вага світу

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко

Так далеко