Solitude - From Sorrow To Serenity

As I wake

As I take a sharp gasp of air my whole body stagnates

Staring into the black of a darkened room

My existence transpires

My whole feeling is numb

I have no more questions

I have no more cause

I no longer desire control

Because everything’s lost its worth

Reclusive and tameless

Blocking out all the lights

No more bullshit to see

No chance for progression

Just a small husk of life

Trapped and bound

I don’t give a fuck

Why the fuck am I here?

Hermetical instincts

Will I ever find purpose?

Stepping onto the path of pain

Every step I take leads to despair

I don’t know where to go

What direction to take

My existence has gone astray

Solitude takes me away

Unresponsive to hands reaching out

The ones who are beckoning and calling my name

Trapped in an ocean

Growing attached to the isolation

Vicious and restless

Get a glimmer of hope

Salvage what’s left of me

Drifting out of direction

Maybe only by chance I’ll arrive on the shores

Giving in, defeated, no hope for return

How can I exist in a world that’s been torn apart?

I don’t know where to go

I don’t know what direction to take

Stepping onto the path of pain

Every step I take leads to despair

I don’t know where to go

What direction to take

My existence has gone astray

Solitude takes me away

As I writhe

As I die

All memory of me has just been left behind

My perception’s the same as the darkened room

Welcome to solitude

Як я прокидаюся

Коли я роблю різкий вдих повітря, моє все тіло застоюється

Дивлячись у темряву затемненої кімнати

Моє існування виявляється

Усе моє відчуття заціпеніло

У мене більше немає запитань

У мене більше немає причин

Я більше не хочу контролювати

Бо все втратило свою цінність

Відлюдний і неприборканий

Блокування всіх вогнів

Немає більше дурниці

Немає шансів для прогресу

Лише невелика лушпиння життя

У пастці і зв’язаний

Мені байдуже

Чому, чорт ваза, я тут?

Герметичні інстинкти

Чи знайду я колись мету?

Стати на шлях болю

Кожен мій крок веде до відчаю

Я не знаю, куди діти

У якому напрямку рухатись

Моє існування збилося з шляху

Самотність забирає мене

Не реагує на простягання рук

Ті, хто вабить і кличе моє ім’я

У пастці океану

Зростання прив’язаним до ізоляції

Злісний і неспокійний

Отримайте проблиск надії

Врятуйте те, що залишилося від мене

Збій із напрямку

Можливо, лише випадково я прибуду до берега

Здається, переможений, немає надії на повернення

Як я можу існувати у світі, який був розірваний?

Я не знаю, куди діти

Я не знаю, в якому напрямку  рухатися

Стати на шлях болю

Кожен мій крок веде до відчаю

Я не знаю, куди діти

У якому напрямку рухатись

Моє існування збилося з шляху

Самотність забирає мене

Як я корчуся

Як я вмираю

Вся пам’ять про мене залишилася позаду

Моє сприйняття таке ж, як і затемнена кімната

Ласкаво просимо в самоту