Tā Aiziet Gaisma - Frailty

Tā aiziet gaisma lēna kā tumšā atvarā

Tur sen jau nogrimusi guļ mana sāpju sirds

No tumšiem nama logiem es veros rudenī

Kur krēslas miglā aukstā Tavs rēgs caur ēnām slīd

Kā skumju attēls prātā reiz salauzts solījums

Es dzirdu bēdu soļus, kas tuvāk nāk arvien

Un dienas ātri paiet, un naktis garas kļūst

Steidz dzīves straumes projām, sirds vientulībā lūzt

Tā aiziet gaisma lēna, tai skumīgs skaistums līdz

Man paliek tikai ēnas, kauss rūgtām zālēm piepildīts

Un rudens veras manī, tā acis klusi raud

Tavs rēgs sev līdz uz mūžu nu mani projām sauc

Він світиться повільно, як темний отвір

Моє серце в болі вже давно там лежить

Я дивлюся восени з темних вікон хати

Де в тумані сутінків холод Твій привид ковзає крізь тіні

Як картина смутку, колись у свідомості була порушена обіцянка

Я чую кроки печалі, що все ближче й ближче

І дні минають швидко, а ночі довгі

Потоки життя мчать, серце розривається в самотності

Воно повільно світиться, надаючи йому сумну красу

Мені залишилася лише тінь, чаша, повна гірких ліків

І відкривається в мені осінь, її очі тихо плачуть

Твій привид буде кликати мене вічно