Cold Breeze - Foreign Beggars

There’s a cold breeze blowing from the north as the city sleeps

Rushing through the stone corridors of these gritty streets

Whistling against the window panes like a spirit speaks

That seeks to ring a change bringing days of peace to

It comes surging with a purpose uncertain

And cuts to the heart with a certain like urgence

The first ones caught by this gust were deserving

That’s penetrated straight to the core of their nerve-strings

Hear the rustle in the leaves that we sweep along

Tremor as we crumble disbelief with the sweetest song

Endeavouring to humble every damn thing we breathe upon

That’s cleverly we tumble through the town till we reach the dawn

And as the sun rises opening it’s one iris

We disappear like a freak storm that sunk pirates

To re-emerge harnessing the force of a hurricane

Bringing forth these words across the seas to your country’s plane

Lone wanderer, roaming the seven seas

I walk the distance step on everything that heaven sees

I tread the desert with these weathered feet

The Nepalese shepherd, ever begging in the evergreen

Ethereal dream merchant, sleeping on a rain cloud

Let my spirit dance to the whispers of the fainter sound

Of water trickling from ice stalactites

Like gives me hope like a glimmer in the blackest night

Knife pack a talisman, staff in the holster

Live man a walk, leave a scar on your poster

All hype on the stage but can’t attempt it when the show stops

Blood, you get sparked, if you don’t rhyme like you’re supposed to

Tell me, who’s first to burst verse

Vulga spit bullet, you’re pulling words from out your purse

Unrehearsed, I dispatch close to your birthplace

Expression on your bird’s face, show her how my girth taste

З півночі дме холодний вітер, коли місто спить

Несучись кам’яними коридорами цих брудних вулиць

Свистіть об вікно, наче дух говорить

Це має на меті прозвучати зміни, що приносять дні миру

Він наростає з невизначеною метою

І врізається в серце з певною невідкладністю

Перші, кого спіймав цей порив, були гідними

Це проникає прямо до ядра їхніх нервових струн

Почуй шелест листя, яке ми підмітаємо

Тремтить, коли ми руйнуємо невіру найсолодшою ​​піснею

Намагаючись принизити кожну прокляту річ, на яку ми дихаємо

Ось так розумно ми перебираємось містом, аж до світанку

І коли сонце сходить, відкривається одна райдужка

Ми зникаємо, як дивний шторм, що потопив піратів

Щоб знову вийти, користуючись силою урагану

Переносити ці слова через моря в літак вашої країни

Самотній мандрівник, що блукає по семи морях

Я проходжу дистанцію на все, що бачить небо

Я топчу пустелю цими обвітреними ногами

Непальська вівчарка, яка завжди жебракує у вічнозелених

Торговець ефірними мріями, спить на дощовій хмарі

Нехай мій дух танцює під шепіт тихішого звуку

Води, що стікає з крижаних сталактитів

Подібне дає мені надію, як проблиск у найчорнішій ночі

Набір ножів талісман, посох у кобурі

Живіть чоловіком на прогулянку, залиште шрам на своєму плакаті

Весь ажіотаж на сцені, але не можна спробувати, коли шоу припиняється

Кров, ти запалишся, якщо не римуєш, як має

Скажи мені, хто першим вирве вірш

Вульга плюй куля, ти витягаєш слова з гаманця

Нерепетировавшись, я висилаю близько до твого місця народження

Вираз на обличчі твоєї пташки, покажіть їй, як на смак мій обхват