Тридцать семь -

Будто бы в тяжелом сне, безвольно прикоснувшись ко лбу,

Белыми губами я с тобой прощалась навсегда.

Темной ночью уходили корабли в свой дальний путь

Для того, что бы уже не возвратиться никогда.

В гулкой полуночной тишине я слышу эхо шагов.

Плачет заблудившийся ребенок одинокий, ничей.

То были твои лучшие стихи из самых лучших стихов,

Только, к сожалению, ты больше их не сможешь прочесть.

Припев:

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Твой израненный крейсер уходит на дно.

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Его черные флаги навеки со мной.

Прикасаюсь теплою рукою к ледяному стволу.

Мертвая петля воспоминаний не дает мне дышать.

Снова я бегу, себя не помня, сквозь ночную мглу,

Только если б можно было от такого убежать.

Припев:

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Твой израненный крейсер уходит на дно.

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Его черные флаги навеки со мной.

Столько дней прошло, но эту жажду мне не утолить.

Треснул мой кувшин, и стала горькою любая вода.

Снова я на пристани с тобой прощаюсь навсегда

И смотрю, как медленно уходят в дальний путь корабли.

Припев:

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Твой израненный крейсер уходит на дно.

Тридцать семь.

Тридцать семь.

Его черные флаги навеки со мной.

Начебто у важкому сні, безвільно торкнувшись лоба,

Білими губами я з тобою прощалася назавжди.

Темної ночі йшли кораблі в свою далеку дорогу

Для того, щоб уже не повернутися ніколи.

У гучній тиші півночі я чую луну кроків.

Плаче заблукана дитина самотня, нічия.

То були твої найкращі вірші з найкращих віршів,

Тільки, на жаль, ти більше їх не зможеш прочитати.

Приспів:

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Твій поранений крейсер іде на дно.

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Його чорні прапори навіки зі мною.

Торкаюся теплою рукою до льодового стовбура.

Мертва петля спогадів не дає мені дихати.

Знову я біжу, себе не пам'ятаючи, крізь нічну імлу,

Тільки якщо б можна було від такого втекти.

Приспів:

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Твій поранений крейсер іде на дно.

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Його чорні прапори навіки зі мною.

Стільки днів минуло, але цю спрагу мені не вгамувати.

Треснув мій глечик, і стала гіркою будь-яка вода.

Знову я на пристань з тобою прощаюся назавжди

І дивлюся, як повільно йдуть у далеку дорогу кораблі.

Приспів:

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Твій поранений крейсер іде на дно.

Тридцять сім.

Тридцять сім.

Його чорні прапори навіки зі мною.