Спасибо -

Затих последний аккорд, погасли прожектора

И я стою посреди опустевшего зала…

Рекою без берегов — волнение, радость и страх

И мне кажется, я что-то еще не сказала…

Что-то еще не сказала…

Как много должен вместить в себя короткий ответ

Как мало может сказать скупое слово «спасибо»

Про этот импульс любви, про этот трепетный свет,

Про то, что ваши глаза так безмерно красивы…

Так вдохновенно красивы…

В моём сердце, как в ране, застрянут осколки

Беспомощных фраз и слов, что бессильны

Как предательски слёзы сдавили мне горло,

А мне хочется крикнуть:

«Как вы красивы!

Люди, как вы красивы!»

Пусть каждый импульс тепла, пусть каждый импульс любви,

Отражённый вдвойне к вам вернётся обратно

Пусть этот трепетный свет собой заполнив весь мир,

Утешит и исцелит, умноженный многократно…

И даже в страшной беде, и в самый горестный час

Пусть вас не оставят светлые силы

Чтобы вы не сломались, не очерствели,

Чтобы вы помнили, как вы красивы!

Люди, как вы красивы!

Мои раны в орнамент, моя память в ожогах,

Не рождённые рифмы горят и пульсируют.

В обожжённой гортани только спазмы и шёпот,

А мне хочется крикнуть:

«Как вы красивы!

Люди, как вы красивы!»

Затих последний аккорд, погасли прожектора

И я стою посреди опустевшего зала…

Рекою без берегов — волнение, радость и страх

И мне кажется, я что-то еще не сказала…

Что-то важное я не сказала…

Затих останній акорд, погасли прожектори

І я стою посеред спорожнілої зали…

Рікою без берегів — хвилювання, радість та страх

І мені здається, я ще щось не сказала…

Щось ще не сказала.

Як багато має вмістити в собі коротку відповідь

Як мало може сказати скупе слово «дякую»

Про цей імпульс любові, про це трепетне світло,

Про те, що ваші очі такі безмежно красиві.

Так натхненно гарні…

У моєму серці, як у рані, застрянуть уламки

Безпорадних фраз і слів, що безсилі

Як зрадницькі сльози стиснули мені горло,

А мені хочеться крикнути:

«Як ви гарні!

Люди, які ви гарні!»

Нехай кожен імпульс тепла, нехай кожен імпульс кохання,

Відбитий подвійно до вас повернеться назад

Нехай це трепетне світло собою заповнивши весь світ,

Втішить і зцілить, помножений багаторазово.

І навіть у страшній біді, і в найгіршу годину

Нехай вас не залишать світлі сили

Щоб ви не зламалися, не очерствели,

Щоб ви пам'ятали, як ви гарні!

Люди, які ви гарні!

Мої рани в орнамент, моя пам'ять у опіках,

Чи не народжені рими горять і пульсують.

В обпаленій гортані тільки спазми та шепіт,

А мені хочеться крикнути:

«Як ви гарні!

Люди, які ви гарні!»

Затих останній акорд, погасли прожектори

І я стою посеред спорожнілої зали…

Рікою без берегів — хвилювання, радість та страх

І мені здається, я ще щось не сказала…

Щось важливе я не сказала...