Сердце -

Как же ты мне надоел, мучительный орган.

Слабый, вечно больной, кровоточащий.

Я не могу уснуть, ни днем, ни ночью,

Ты изнутри долбишь тонкую оболочку.

Сжатия и разрывы, новые спазмы и муки,

Взгляд, безупречно ленивый, предают дрожащие руки.

Вокруг погашенной лампы мечутся странные блики,

Голос разума слабый-слабый, тихий-тихий.

Я могу прекратить, твою жизнь.

Запястьем руки.

Ведь кровь - это всего лишь жидкость,

Тонкие венки хрупки.

Сжатия и разрывы, новые спазмы и муки,

Взгляд, безупречно ленивый, предают дрожащие руки.

Вокруг погашенной лампы мечутся странные блики.

Голос разума слабый-слабый, тихий-тихий.

Если бы ты прорвалось наружу,

Разрушив ребра и кожу,

Это был бы хороший конец всему,

Это был бы... Хороший...

Как же ты мне надоел, мучительный орган.

Слабый, вечно больной, кровоточащий.

Я не могу уснуть, ни днем, ни ночью,

Ты изнутри долбишь тонкую оболочку.

Як же ти мені набрид, болісний орган.

Слабкий, вічно хворий, кровоточивий.

Я не можу заснути, ні вдень, ні вночі,

Ти зсередини довбаєш тонку оболонку.

Стиснення та розриви, нові спазми та борошна,

Погляд, бездоганно лінивий, зраджують тремтячі руки.

Навколо погашеної лампи кидаються дивні відблиски,

Голос розуму слабкий-слабкий, тихий-тихий.

Я можу припинити твоє життя.

Зап'ястя руки.

Адже кров - це лише рідина,

Тонкі вінки крихкі.

Стиснення та розриви, нові спазми та борошна,

Погляд, бездоганно лінивий, зраджують тремтячі руки.

Навколо погашеної лампи кидаються дивні відблиски.

Голос розуму слабкий-слабкий, тихий-тихий.

Якби ти прорвався назовні,

Зруйнувавши ребра та шкіру,

Це був би добрий кінець усьому,

То був би... Гарний...

Як же ти мені набрид, болісний орган.

Слабкий, вічно хворий, кровоточивий.

Я не можу заснути, ні вдень, ні вночі,

Ти зсередини довбаєш тонку оболонку.