Проповедники -

Кто-кто эти тени за углом,

Мы-мы в этом городе ночном.

Уже не приматы, ещё не боги,

Сгустки молекул, одни из многих.

Пошлём, что накрылось — сорвалось,

Пойдём, всё ненужное отбрось.

Недосягаемы, слегка парим,

Ощущаем, не говорим.

Припев:

Поднимаются, плавно планируя вниз,

Распадаясь на множество маленьких искр.

Силуэты проповедников счастий простых,

Сквозь запреты, дома, провода и мосты.

Мерцал, этот город много раз

В огнях, проплывал он мимо нас,

Дразнил темнотой, хаотичностью линий,

Огни над водой.

Есть ли что-то красивей?

Не век же уныло прозябать,

Теперь наша очередь мерцать.

Легки облака, но мы легче их всех,

Изящно уходим влево и вверх.

Припев:

Мы дрейфуем, упиваясь каждым мгновением,

По течению, без цели и направления.

Всё смешалось в неразборчиво-яркие пятна,

Красота не всегда объяснима, понятна.

К нам-к нам, кто-то беспричинно груб,

На нас точит ядовитый зуб.

Прячет обиду давно глубоко,

Только от нас, это так далеко.

Всё бред, не пеняй на миражи:

«Пока», гравитации скажи.

Рук таких нет, чтобы могли

К нам дотянуться с Земли.

Припев:

Поднимаются, плавно планируя вниз,

Распадаясь на множество маленьких искр.

Силуэты проповедников счастий простых,

Сквозь запреты, дома, провода и мосты.

Мы дрейфуем, упиваясь каждым мгновением,

По течению, без цели и направления.

Всё смешалось в неразборчиво-яркие пятна,

Красота не всегда объяснима, понятна.

Хто ці тіні за кутом,

Ми-ми в цьому місті нічному.

Вже не примати, ще не боги,

Згустки молекул, одні з багатьох.

Пошлемо, що накрилося — зірвалося,

Ходімо, все непотрібне відкинь.

Недоступні, злегка паримо,

Відчуваємо, не говоримо.

Приспів:

Піднімаються, плавно плануючи вниз,

Розпадаючись на безліч маленьких іскор.

Силуети проповідників щастя простих,

Крізь заборони, будинки, проводи та мости.

Мерехтів, це місто багато разів

В вогнях, пропливав він мімо нас,

Дражнив темрявою, хаотичність ліній,

Вогні над водою.

Чи є щось красивіше?

Не століття ж сумно мерзнути,

Тепер наша черга мерехтіти.

Легкі хмари, але ми легше їх усіх,

Витончено йдемо вліво і вгору.

Приспів:

Ми дрейфуємо, впиваючись кожної миті,

За течією, без мети і напряму.

Все змішалося в нерозбірливо-яскраві плями,

Краса не завжди зрозуміла, зрозуміла.

До нас-до нас, хтось так грубий,

На нас точить отруйний зуб.

Ховає образу давно глибоко,

Тільки від нас, це так далеко.

Все марення, не нарікай на миражі:

«Поки що», гравітації скажи.

Рук таких немає, щоб могли

До нас дотягнутися із Землі.

Приспів:

Піднімаються, плавно плануючи вниз,

Розпадаючись на безліч маленьких іскор.

Силуети проповідників щастя простих,

Крізь заборони, будинки, проводи та мости.

Ми дрейфуємо, впиваючись кожної миті,

За течією, без мети і напряму.

Все змішалося в нерозбірливо-яскраві плями,

Краса не завжди зрозуміла, зрозуміла.