Магия -

Мне не жаль ни о чём на свете, я люблю только этот ветер

Направление и течение – это всё, что имеет значение.

Ураган плевал на прогнозы, покорёжил беседки и розы

Я вобрала в себя с наслаждением силу яростного разрушения.

И когда я, нахмурясь, стою – принимают меня за свою

Облаков бесконечный строй и дожди, что идут стеной.

Я просила солнце: "Молчи, пусть грозы поют и смерчи!"

Я иду, и туча идёт за мной.

Мои корни вросли в песок, мои листья глядят на восток,

Ждут, когда выйдет солнце, чтобы сделать первый глоток.

Вот солнце касается их, рождается огненный вихрь,

И соединяется с вихрем, что входит в меня из земли

И когда, улыбаясь, стою – принимают меня за свою

Вкрадчивые лучи и огненные мечи.

Поначалу ласково греет испепеляющий зной,

Я иду, и солнце идёт за мной.

Быть хочу песчинкой отныне, каплей дождя в пустыне,

Без имени и без масти, огромного мира частью.

Растекаюсь в расслабленной позе по поверхности горного озера.

Смотрю в темноту звёздным светом, дышу обжигающим ветром.

И когда я, нахмурясь, стою – принимают меня за свою

Облаков бесконечный строй и дожди, что идут стеной.

Я просила солнце: "Молчи, пусть грозы поют и смерчи!"

Я иду, и туча идёт за мной.

И когда, улыбаясь, стою – принимают меня за свою

Вкрадчивые лучи и огненные мечи.

Поначалу ласково греет испепеляющий зной,

Я иду, и солнце идёт за мной.

Мені не шкода ні про що на світі, я люблю лише цей вітер

Напрямок та перебіг – це все, що має значення.

Ураган плював на прогнози, підкорив альтанки та троянди

Я увібрала в себе з насолодою силу запеклої руйнації.

І коли я, насупившись, стою – приймають мене за свою

Хмар нескінченний стрій та дощі, що йдуть стіною.

Я просила сонце: "Мовчи, нехай грози співають та смерчі!"

Я йду, і хмара йде за мною.

Мої коріння вросли в пісок, мої листя дивляться на схід,

Чекають, коли вийде сонце, щоб зробити перший ковток.

Ось сонце стосується їх, народжується вогняний вихор,

І з'єднується з вихором, що входить у мене із землі

І коли, посміхаючись, стою – беруть мене за свою

Вкрадливі промені та вогняні мечі.

Спочатку лагідно гріє спекельну спеку,

Я йду і сонце йде за мною.

Бути хочу піщинкою відтепер, краплею дощу в пустелі,

Без імені та без масті, величезного світу частиною.

Розтікаюся в розслабленій позі на поверхні гірського озера.

Дивлюся в темряву зоряним світлом, дихаю вітром.

І коли я, насупившись, стою – приймають мене за свою

Хмар нескінченний стрій та дощі, що йдуть стіною.

Я просила сонце: "Мовчи, нехай грози співають та смерчі!"

Я йду, і хмара йде за мною.

І коли, посміхаючись, стою – беруть мене за свою

Вкрадливі промені та вогняні мечі.

Спочатку лагідно гріє спекельну спеку,

Я йду і сонце йде за мною.