Черта -

Перекрёсток тысячи ветров.

От недавней грозы — лишь эхо раскатов.

Звёздной ночью выйду на порог,

С тем прощаясь, к чему не будет возврата.

Ни на миг не оглянусь назад,

Уходя в предрассветный пронзительный холод:

Без маршрута, без цели, наугад,

К скоростной перемен, к огням взлётных полос.

Припев:

Улетает ввысь воздушный шар,

Теряясь в облаках над утренней звездой;

Тает, тает, и мне не жаль

Всего того, что остаётся за чертой.

Стало тесно сумрачным цветам,

Безотрадны их сны и печаль безутешна.

Всё перепишу с чистого листа,

Никогда уже не будет прежним.

Бликам солнечным, тиканью часов,

Тротуарам промокшим, дивно пахнущим липам,

Каждой капле, больно бьющей в лицо —

Каждому лучу говорю я «Спасибо».

За то, что я могу дышать

И, каждый миг наполнив хрупкой красотой,

Видеть, чувствовать и осязать

Тепло весеннее сквозь тонкое пальто.

Всё исполнится, всё ещё случится,

На нетронутый холст лягут новые краски.

Будет новый день, новая страница,

Полетят поезда в направлениях разных.

Сто дорог возникнут из пустоты,

Позовут тебя за дальние дали.

Замки светлые и лёгкие мосты

Время выстроит вместо разрушенных зданий.

Припев:

Улетает ввысь воздушный шар,

Теряясь в облаках над утренней звездой;

Тает, тает, и мне не жаль

Всего того, что остаётся за чертой.

Перехрестя тисячі вітрів.

Від недавньої грози — лише луна розкотів.

Зірковою ніччю вийду на поріг,

З тим прощаючись, до чого не буде повернення.

Ні на мить не озирнуся назад,

Ідучи в передсвітанний пронизливий холод:

Без маршруту, без мети, навмання,

До швидкісних змін, до вогнів злітних смуг.

Приспів:

Відлітає вгору повітряна куля,

Втрачаючи в хмарах над ранковою зіркою;

Тане, тане, і мені не шкода

Усього того, що залишається за рисою.

Стало тісно похмурим кольорам,

Безрадісні їх сни і печаль невтішна.

Все перепишу з чистого листа,

Ніколи вже не буде колишнім.

Бликам сонячним, цокання годин,

Тротуарам промоклим, липам, що дивно пахнуть,

Кожній краплі, що боляче б'є в особу —

Кожному променю говорю я «Спасибі».

За те, що я можу дихати

І, кожну мить наповнивши крихкою красою,

Бачити, відчувати і відповідати

Весняне тепло крізь тонке пальто.

Все виповниться, все ще станеться,

На незаймане полотно ляжуть нові фарби.

Буде новий день, нова сторінка,

Полетять потяги в напрямках різних.

Сто доріг виникнуть із порожнечі,

Покличуть тебе за далекі дали.

Замки світлі та легкі мости

Час збудує замість зруйнованих будівель.

Приспів:

Відлітає вгору повітряна куля,

Втрачаючи в хмарах над ранковою зіркою;

Тане, тане, і мені не шкода

Усього того, що залишається за рисою.