Амулет -

За полночь давно, ты крепко спишь.

Горницу наполнил дивный лунный свет.

За печкою сверчок, под половицей мышь,

И я не сплю — плету для тебя свой амулет.

Не горит в огне, в воде не тонет,

В лютую метель доведёт до дома,

Храни его у сердца, не снимай в пути,

Из любого боя выйдешь невредим.

Против всякой хвори, против коварства,

В любой напасти сильней защиты нет.

Все заклинания, дикие травы

И звёзды дальние сейчас подвластны мне.

Тьма да не приблизится, зло да не придёт,

Не порвётся парус, корабль не пропадёт в грозу,

Да не подведёт тебя твой конь ретивый,

Да не сгубит честь твою несправедливый суд.

За семью морями в краю чужом

На семи ветрах ты волчьей стаей окружён

Вьётся в небе ворон, знак дурной несёт,

Но незримой силой, верю, будешь ты спасён.

От тайного капкана, от змеи шипящей,

От напрасной крови, от тоски и горьких дум,

От ночного страха, и стрелы летящей,

Моя любовь укроет, сумеет отвести беду.

Из ночей бессонных, из слёз и жгучей крапивы,

Из корня мандрагоры и лёгких пёрышек, совы.

Не горит в огне, в воде не тонет,

В лютую метель доведёт до дому.

Храни его у сердца, не снимай с груди,

Из любого боя выйдешь невредим.

За півночі давно, ти міцно спиш.

Світлицю наповнило чудове місячне світло.

За печкою цвіркун, під половицею миша,

І я не сплю — плету тобі свій амулет.

Не горить у вогні, у воді не тоне,

У люту хуртовину доведе до будинку,

Бережи його у серця, не знімай у шляху,

З будь-якого бою вийдеш неушкоджений.

Проти будь-якої хвороби, проти підступності,

У будь-якій напасті сильнішого захисту немає.

Усі заклинання, дикі трави

І зірки далекі зараз підвладні мені.

Темрява так не наблизиться, зло так не прийде,

Не порветься вітрило, корабель не пропаде в грозу,

Так не підведе тебе твій кінь ретивий,

Так не згубить честь твою несправедливий суд.

За сімом морями в краю чужому

На семи вітрах ти вовчою зграєю оточений

В'ється в небі ворон, знак поганий несе,

Але незримою силою, вірю, будеш ти врятований.

Від таємного капкана, від змії шиплячої,

Від марної крові, від суми і гірких дум,

Від нічного страху, і стріли, що летить,

Моє кохання вкриє, зуміє відвести лихо.

З ночей безсонних, зі сліз і пекучої кропиви,

З кореня мандрагори і легких пір'їнок, сови.

Не горить у вогні, у воді не тоне,

У люту хуртовина доведе додому.

Бережи його у серця, не знімай з грудей,

З будь-якого бою вийдеш неушкоджений.