Devoid of Skin - Flesh Consumed

A distant bell tolls, resonating through my frame

In an audiogenic trance, I follow the sound

The tolling pierces through a dimensional membrane

I cross over into another word

A dimension of complete suffering

Achromatic souls stream up the walls

Their glow illuminates the chamber

Blood-gilded languid bodies coat the floor like a living carpet

The bodies coil and recoil under a blanket of gelatinous gore

The miasma of decay seduces the corpses into frenetic animation

A cryptozoic being stands in the center of the chamber, staring at me

Devoid of skin, an intricate system of chains pass through his flesh

The flaps of muscle held open with hooks and chains held taut

Displaying his organs and revealing other intricacies

His anatomy, a perfect disfigurement

The chains come from every direction, carving the stagnate air

He speaks with the confidence of a god, vocalizing his expectations of my

arrival

Sermonizing how he summoned me to this universe to suffer for eternity

My eyes glazed over in hypnosis to the sound of his voice

A transmundane presence intensifying the ambience

At the end of the monologue all movement recedes

The shapes fade to silhouette, and silhouettes fade to black

The sound warps and distorts

Then ceases all together

One after another

The senses dull then expire

I am condemned to experience

An eternity of complete nothingness

Далекий дзвінок дзвонить у моїй рамі

У аудіогенному трансі я сліджу за звуком

Толінг проходить крізь розмірну мембрану

Я переходжу на інше слово

Вимір повного страждання

Ахроматичні душі течуть по стінах

Їх сяйво освітлює камеру

Позолочені кров’ю мляві тіла покривають підлогу, мов живий килим

Тіла згортаються й відскакують під ковдрою драглистої крові

Міазма розпаду спокушає трупи до шаленої анімації

Криптозойська істота стоїть у центрі камери й дивиться на мене

Позбавлена шкіри, складна система ланцюгів проходить крізь його плоть

М’язові клапті тримаються відкритими за допомогою натягнутих гачків і ланцюгів

Показати його органи та розкрити інші тонкощі

Його анатомія — ідеальне спотворення

Ланцюги йдуть з усіх боків, вирізаючи застійне повітря

Він говорить із впевненістю бога, висловлюючи свої очікування від мого

прибуття

Проповідуючи про те, як він покликав мене у цей всесвіт, щоб страждати вічність

Мої очі склініли в гіпнозі від звуку його голосу

Надземна присутність, яка посилює атмосферу

У кінці монологу весь рух відступає

Форми перетворюються на силует, а силуети — на чорний

Звук деформується і спотворюється

Потім все разом припиняється

Один за одним

Після цього почуття притупляються

Я приречений на досвід

Вічність повного небуття